Унціал, як і капітальний квадратний та рустичний шрифти, використовували для написання цінних церковних, а також світських книг

В IV ст. в період розпаду Римської держави та зміцнення християнства з'являється новий вид шрифту — римський унціал.

Унціальне письмо

Термін унціал учені пояснюють по-різному. Одні вважають походження його значення від слова "унція" — міра довжини (1 дюйм). Інші дослідники пояснюють появу цього терміна тим, що в одному рядку вміщалося 12 унціальних букв при письмі у дві колонки, а латинське слово унція означає 1/12 частина цілого. Існує думка, що ця назва походить від слова unsus— крючок.

Унціал сприймаємо як величне спокійне письмо. Літери напи­сані плавними рухами пера. Більш складний ритм письму надають, хоч і не дуже активні, виносні елементи, які виходять за межі лінійшрифту.

В унціалі зберігаються в удосконаленому вигляді форми старого римського курсиву. Удосконаленню форм сприяла заміна папірусу пергаментом, а каламу — пташиним пером. У цей час у всіх сферах мистецтва виразно проявляється вплив Візантії. Власне тяжіння до округлення в шрифті пояснюється впливом візантійського стилю в архітектурі.

В унціалі спостерігається одна характерна особливість курси­ву — букви, зокрема ті, що відрізняються від букв капітального квадратного шрифту, виконуються одним рухом руки. Книги писалися все тим же тростинним або пташиним пером на пергаменті. Пташине перо завдяки своїй еластичності забезпечувало при написанні м'які лінії, округлі форми і з часом витіснило тро­стинне перо. Поряд із звичайною фарбою для письма, виготовленою із сажі, використовувалась золота і срібна.

Деякі елементи унціалу можна виявити в письмі II ст., але як вид письма унціал повністю сформувався на кінець IV ст. Кращі форми його відносяться до V ст. Тоді ж, з V ст. замовником робіт, основним роботодавцем художників-оформлювачів книги стає церква.

В ІУ-У ст. унціал стає домінуючим порівняно з іншими видами письма. Майже всі пам'ятки того часу, що дійшли до нас, написані унціалом. Цим видом письма користувалися аж до VIII ст., та й у більш пізні часи унціальні форми письма можна зустріти в заголов­ках та ініціалах.

Слід розрізняти два види унціального письма — старий і новий. Основними ознаками старого унціалу (IV-VІ ст.) є кут письма, що приблизно дорівнює 45", і відсутність зарубок. У новому унціалі з'являються (УІ-УШ ст.) легкі зарубки, кут установлення пера дорівнює нулю. Іноді зустрічаються рукописи, написані одно­часно старим і новим унціалом. В унціальному письмі VIII ст. відзначаємо появу окремого написання слів. Пропорції букв унціалу близькі до квадрату, ширина деяких із них більша за висоту. Вер­тикальні та округлі елементи писалися жирно. Міжрядкова відстань дорівнювала корпусу букви.

Дата добавления: 2014-01-07