Вимоги до рівня компетентності вчителя історії

Цілісне дослідження проблеми підготовки вчителів історії до реалізації особистісно орієнтованого навчання неможливе без аналізу вимог до рівня компетентності педагога.

Р.Осадчук пропонує перелік вимог, згідно яких, вчитель має:

по-перше, вміти правильно визначати повноцінність змісту кожного уроку, який включає вивчення матеріалу, конкретний фактичний матеріал (знання історичних подій, змісту історичних документів, життя і діяльність історичних постатей, їх відображення в інших джерелах);

по-друге, вміти визначити характер і педагогічну доцільність організації пізнавальної діяльності учнів на уроках і ступінь ефективності її навчальних і комунікативних впливів;

по-третє, правильно оцінити вміння раціонально й ефективно використовувати на уроці джерела пізнання і прийоми навчальної діяльності;

по-четверте, об’єктивно і педагогічно правильно оцінити навчальний і комунікативний рівень уроку в цілому, вміти дати необхідні педагогічні поради та рекомендації.

Найважливішим, на думку Р.Осадчук, є уміння проводити дидактичний аналіз, об’єктивно оцінювати знання й уміння учнів, їх навчальні досягнення, умови навчального та комунікативного процесу, своєчасно прийняти рішення і домагатися їх виконання.[Осадчук Р. Вимоги до контролю і перевірки за навчанням учнів з предметів суспільно-гуманітарного циклу//Історія в школі.-№10,-2001.-с.11-12]

З огляду на особистісну орієнтацію навчального процесу, до даної схеми, вважаємо, слід доповнити вміння педагога планувати особистісну траєкторію розвитку кожного учня і шляхи її досягнення. А також враховувати, що особливість методики контролю і перевірки результатів навчальних досягнень учнів з предметів суспільно-гуманітарного циклу полягає в тому, що вчитель звертається більше не до письмових завдань і контрольних робіт, а до спостереження і аналізу діяльності учнів на уроці, їх усних відповідей на уроці, проявленої активності тощо.. Вчителю важливо об’єктивно проаналізувати діяльність кожного учня на уроці. У цьому випадку необхідний системний підхід до оцінювання діяльності учнів, який включав би, обов’язково, особистісний підхід до кожного учня, вплив навколишнього середовища на особистість, необхідний рівень знань з предмету, психолого-вікові особливості учнівського контингенту.

У визначенні змістових характеристик категорії “історична компетентність” для вчителя визначальну роль відіграють направленість вчителя на педагогічну діяльність, його професійну компетентність.

Важливу роль в історичній компетентності відіграють ціннісні орієнтації в змінному соціумі, мотиви діяльності майбутнього вчителя, його загальна культуру, здатність до розвитку власного та учнівського творчого потенціалу, сприйняття учня як особистості.

Таким чином, мотиваційно-ціннісна сфера включає в себе мотиви здійснення педагогічної діяльності, направленість особистісний розвиток особистості учнів, ціннісні орієнтації в історичній області.

Рефлексивна сфера історичної компетенції вчителя визначається ставленням вчителя до себе і до світу, до своєї практичної діяльності та її реалізації. Вона включає в себе самопізнання, самоконтроль та самооцінку.

У кожній із сфер історичної компетенції вчителя ми виділяємо системоутворюючі, стержневі елементи. В мотиваційно-ціннісній сфері такими являються ціннісні орієнтації в історичній області, в змістовно-операційній сфері – вміння та навички оперування з моделями (в нашому випадку – особистісно-орієнтованими) в навчальному процесі, в рефлексійній сфері – самопізнання.

В сучасній педагогіці виділяють три рівні сформованості історичної компетенції: високий, середній і низький. Визначаючи критерії рівня сформованості історичної компетентності вчителя і учня, ми керувались характеристиками її сутності і положеннями критеріального підходу (критерії повинні фіксувати діяльнісний стан суб’єкта, нести інформацію про характер діяльності, про мотиви і ставленні до її виконання).

6. Зміст історичної освіти за ОПП та зміст історичних компетенцій за ОКХ

Навчальний процес у вищих навчальних закладах (надалі - навчальний процес) - це система організаційних і дидактичних заходів, спрямованих на реалізацію змісту освіти на певному освітньому або кваліфікаційному рівні відповідно до державних стандартів освіти.

Навчальний процес базується на принципах науковості, гуманізму, демократизму, наступності та безперервності, незалежності від втручання будь-яких політичних партій, інших громадських та релігійних організацій.

Мова навчання визначається Законом Української РСР "Про мови в Українській РСР".

Навчальний процес організуються з урахуванням можливостей сучасних інформаційних технологій навчання та орієнтується на формування освіченої, гармонійно розвиненої особистості, здатної до постійного оновлення наукових знань, професійної мобільності та швидкої адаптації до змін і розвитку в соціально-культурній сфері, в галузях техніки, технологій, системах управління та організації праці в умовах ринкової економіки.

Зміст освіти - це науково-обґрунтована система дидактично та методично оформленого навчального матеріалу для різних освітніх і кваліфікаційних рівнів.

Зміст освіти визначається освітньо-професійною програмою підготовки, структурно - логічною схемою підготовки, навчальними програмами дисциплін, іншими нормативними актами органів державного управління освітою та вищого навчального закладу і відображається у відповідних підручниках, навчальних посібниках, методичних матеріалах, дидактичних засобах, а також при проведенні навчальних занять та інших видів навчальної діяльності.

Структурно-логічна схема підготовки - це наукове і методичне обґрунтування процесу реалізації освітньо-професійної програми підготовки.

Зміст освіти складається з нормативної та вибіркової частин.

Нормативна частина змісту освіти визначається відповідним державним стандартом освіти.

Вибіркова частина змісту освіти визначається вищим навчальним закладом.

Організація навчального процесу здійснюється навчальними підрозділами вищого навчального закладу (факультетами, кафедрами, відділеннями, предметними або цикловими комісіями тощо).

Навчання студента здійснюється за індивідуальним навчальним планом.

Індивідуальний навчальний план студента складається на підставі робочого навчального плану і включає всі нормативні навчальні дисципліни та частину вибіркових навчальних дисциплін, вибраних студентом з обов'язковим урахуванням структурно-логічної схеми підготовки. Індивідуальний навчальний план складається на кожний навчальний рік і затверджується в порядку, встановленому вищим навчальним закладом.

Вибіркові навчальні дисципліни, введені вищим навчальним закладом в освітньо-професійну програму підготовки і включені до індивідуального навчального плану студента, є обов'язковими для вивчення.

Вищий навчальний заклад надає студентам можливість користування навчальними приміщеннями, бібліотеками, навчальною, навчально-методичною і науковою літературою, обладнанням, устаткуванням та іншими засобами навчання на умовах, визначених правилами внутрішнього розпорядку.

За відповідність рівня підготовки студента до вимог державних стандартів освіти відповідає керівник навчального структурного підрозділу (факультету, відділення, кафедри, предметної або циклової комісії тощо). За виконання індивідуального навчального плану відповідає студент.

Освітньо-професійна програма (ОПП) є державним нормативним документом, в якому визначається нормативний зміст навчання, встановлюються вимоги до змісту, обсягу та рівня освітньої та професійної підготовки фахівця відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня певної спеціальності.

Цей стандарт є складовою частиною системи стандартів вищої освіти і використовується при:

· визначенні первинних посад випускників вищих навчальних закладів та умов їх використання;

· розробці та корегуванні відповідних навчальних планів і програм навчальних дисциплін;

· розробці засобів діагностики рівня якості освітньо-професійної підготовки бакалавра;

· визначенні змісту навчання як бази для опанування новими спеціальностями, кваліфікаціями;

· визначенні змісту навчання в системі перепідготовки та підвищенні кваліфікації.

· визначенні об’єкту, цілей освітньої та професійної підготовки;

· атестації випускників вищих навчальних закладів та сертифікації фахівців;

· укладанні договорів або контрактів щодо підготовки фахівців;

· професійній орієнтації здобувачів фаху;

· визначенні критеріїв професійного відбору;

· прогнозуванні потреби в фахівцях відповідної спеціальності та освітньо-кваліфікаційного рівня і при плануванні їх підготовки;

· обґрунтуванні переліків спеціальностей та спеціалізацій вищої освіти;

· визначенні кваліфікації фахівців;

· розподіленні та аналізу використання випускників вищих навчальних закладів.

Освітньо-професійна програма передбачає такі цикли підготовки:

- гуманітарної, соціально-економічної та природничо-наукової підготовки, що забезпечує певний освітній рівень;

- професійної (професійно-орієнтованої) та практичної підготовки, що разом з вищенаведеними забезпечують відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень.

Основним нормативним документом, що визначає організацію навчального процесу в конкретному напрямку освітньої або кваліфікаційної підготовки, є навчальний план.

Навчальний план - це нормативний документ вищого навчального закладу, який складається на підставі освітньо-професійної програми та структурно-логічної схеми підготовки і визначає перелік та обсяг нормативних і вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять та їх обсяг, графік навчального процесу, форми та засоби проведення поточного і підсумкового контролю.

Навчальний план затверджується керівником вищого навчального закладу.

Для конкретизації планування навчального процесу на кожний навчальний рік складається робочий навчальний план.

Нормативні навчальні дисципліни встановлюються державним стандартом освіти. Дотримання їх назв та обсягів є обов'язковим для навчального закладу.

Вибіркові навчальні дисципліни встановлюються вищим навчальним закладом.

Вибіркові навчальні дисципліни вводяться для задоволення освітніх і кваліфікаційних потреб особи, ефективного використання можливостей і традицій конкретного навчального закладу, регіональних потреб тощо.

7. Робоча навчальна програма з історичної дисципліни: загальні положення, характеристика

Нормативний зміст освітньо-професійної програми складається з с истеми знань у вигляді системи змістовних модулів щодо складових узагальнених структур діяльності, поданих у Освітньо-кваліфікаційній характеристиці, в змісті умінь, та мінімальній кількості навчальних годин/кредитів вивчення кожного змістовного модуля.

У ОКП зазначений перелік навчальних дисциплін, визначені блоки змістовних модулів, що входять до кожної з них, встановлена мінімальна кількість навчальних годин/кредитів їх вивчення.

Навчальний заклад має право за узгодженням з Міністерством освіти і науки України змінювати назви навчальних дисциплін та розподіл блоків змістовних модулів у них.

У програмі наведені нормативні форми державної атестації студента і поданий розподіл блоків змістовних модулів між ними.

Місце і значення навчальної дисципліни, її загальний зміст та вимоги до знань і вмінь визначаються навчальною програмою дисципліни.

Навчальна програма нормативної дисципліни є складовою державного стандарту освіти.

Навчальна програма вибіркової дисципліни розробляється вищим навчальним закладом.

Для кожної навчальної дисципліни, яка входить до освітньо-професійної програми підготовки, на підставі навчальної програми дисципліни та навчального плану вищим навчальним закладом складається робоча навчальна програма дисципліни, яка є нормативним документом вищого навчального закладу.

Робоча навчальна програма дисципліни містить виклад конкретного змісту навчальної дисципліни, послідовність, організаційні форми її вивчення та їх обсяг, визначає форми та засоби поточного і підсумкового контролю.

Структурні складові робочої навчальної програми дисципліни:

- тематичний план;

- засоби для проведення поточного та підсумкового контролю;

- перелік навчально-методичної літератури.

Дата добавления: 2014-01-07