V етап розвитку міграції робочої сили розпочався з 1980 років і триває понині. Збільшення масштабів еміграції з країн з перехідною економікою характерно для такого етапу

IV етап розвитку міжнародної міграції робочої сили розпо­чався після Другої світової війни і триває по 1980 роки.

III етап розвитку міжнародної міграції охоплює період між двома світовими війнами.

Особливість цього етапу - скорочення масштабів міжна­родної трудової міграції, в тому числі міжконтинентальної міграції і навіть рееміграції з класичної країни-іммігранта — США.

Це було зумовлено такими причинами:

1) наслідками світової економічної кризи 1929 - 1933 рр., що проявились у зростанні безробіття в розвинутих країнах, і необхідності обмеження міграційних процесів;

2)замкнуто-тоталітарним характером розвитку СРСР, кот­рий виключив його з кола країн-емігрантів робочої сили.

Цей стан, зумовлений НТР, монополізацією міжнародних ринків праці і капіталу, процесами інтернаціоналізації та інтег­рації.

Його характерні риси:

• зростання внутрішньоконтинентальної міграції, зокрема, в Європі та Африці;

• зростання попиту збоку сучасного виробництва на висо­кокваліфіковані кадри, виникнення нового виду трудової міграції, який отримав назву "втеча мізків";

• посилення державного і міжнародного регулювання тру­дової міграції.

На тлі довгострокових циклів відбуваються сплески (вибу­хи) міграції. Так, у 40-ві роки XIX ст. відбувся вибух еміграції з Ірландії в США, внаслідок так званого "картопляного голоду". Па початку 80-х років XIX століття широкомасштабна еміграція з Італії та Східної Європи до США була зумовлена падінням ціп на європейську пшеницю. Перед Першою світовою війною, з почат­ком економічного пожвавлення, посилилась міграція, але була пе­рервана війною. Велика депресія та Друга світова війна помітно знизили рівень міграції. Після Другої світової війні потік мігрантів знову став збільшуватись. По-перше, утворився устале­ний потік висококваліфікованих фахівців до США і Канади. По-друге, потоки біженців з Угорщини після повстання (1956 р.), В'єтнаму (1975 р.) та Куби (1980 р.). По-третє, еміграція з ко­лишніх соцкраїн після розпаду колишнього СРСР і припинення Дії Варшавського договору. По-четверте, із створенням ЄС та інших економічних об'єднань вільне пересування робочої сили між країнами стало необхідною умовою нормального функціону­вання світового господарства.

За своєю природою, змістом, причинам міграційні процеси неоднорідні, тому їхнє вивчення потребує системної класифікації. В узагальненому вигляді за основними ознаками міграцію можна представити наступним чином:

1. Причини (мотиви, фактори) міграції:

- економічні (виробничі потреби, рівень життя, висока заробітна плата тощо);

- соціальні (шлюб, стан здоров'я, рекреація тощо);

- політичні (переслідування за політичні погляди, незгода з полі­тичним режимом);

- інші (форсмажорні обставини, зокрема війни, засухи, повені, а також релігійні переконання, расові проблеми тощо).

Міжнародна трудова міграція має декілька форм та видів і класифікується за декількома критеріями:

Ø за рівнем легалізації;

Ø за часом перебування і виконання певної кількості робіт за кордоном;

Ø за рівнем кваліфікації.

За рівнем легалізації міжнародна трудова міграція ділиться на три види:

- легальна міжнародна міграція трудових ресурсів (офіційна робота за контрактом з усіма атрибутами легальності);

- напівлегальна ММТР (перебування в країні легальне, а робота нелегальна по відношенню до властей, тобто робота в тіньовому секторі);

- нелегальна ММТР (нелегальне перебування, і нелегальне виконання робіт).

За часом перебування за кодоном ММТР має такі види:

- тимчасова (звичайне наймання на роботу на певний кількарічний термін);

- сезонна (робота, пов’язана з сільським господарством чи іншими сезонними видами виробництва);

- маятникова (періодичні поїздки, які притаманні прикордонним регіонам, або поїздки на відносно короткий термін з поверненням для відкриття нових віз).

За рівнем кваліфікації ММТР також ділиться три види:

- міграція висококваліфікованих трудових ресурсів (тут мається на увазі переміщення носіїв глибоких знань і умінь наукового та інженерного рівня, відомий під назвою “відплив умів”);

- міжнародна міграція кваліфікованої робочої сили (це міграція робітників, які володіють знанням і навичками щодо виконання тих чи інших кваліфікованих робіт);

- міжнародна міграція некваліфікованої робочої сили (це переміщення людей, які можуть виконувати тільки ті види нескладних робіт, які не потребують попередніх знань і навичок).

2. Просторовий характер міграції:

- внутрішня (усередині країни, а саме між селом і містом, між містами, регіонами);

- зовнішня (за межі країни).

3. Організаційна ознака:

- добровільна, зокрема самодіяльна, і організована, наприклад, робота за контрактом;

- примусова (вивіз чорних рабів з Африки до Америки в період 1650—1850 рр., підневільна праця військовополонених і остар- байтерів на підприємствах Німеччини та інших країн понево­леної фашистами Європи під час Другої світової війни).

4. Якісний склад:

- робітники, зокрема промислові, сільськогосподарські, а також особи без певної професії або спеціальності;

- фахівці, зокрема вищої кваліфікації;

- представники ліберальних («вільних») професій (актори, музи­канти, письменники, художники тощо).

Кількісно міграційні процеси вимірюються за допомогою системи показників. Головні поміж них: кількість емігрантів, які виїхали з конкретної країни за певний проміжок часу; кількість іммігрантів, що прибули до країни; співвідношення емігрантів й іммігрантів (міграційне сальдо, яке може бути позитивним, що свідчить про привабливість країни або від'ємним, що вказує на надлишок робочої сили та непривабливість країни); кількість емігрантів (іммігрантів) за професіями, спеціальностями, галузями, віком тощо; питома вага емігрантів у загальній чисельності зайнятих у країні взагалі та в окремих галузях. У конкретних дослідженнях застосовується багато інших показників, наприклад, середня оплата (погодинна, місячна, річна) іммігрантів узагалі й у розрізі окремих галузей та її співвідношення з оплатою праці резидентів, річна сума та питома вага приватних переказів емігрантів у платіжному балансі країни тощо.

Дата добавления: 2014-01-07