Порядок і умови виконання та відбування покарання у виді довічного позбавлення волі

Додержання вимог закону щодо проведення виховної роботи з засудженими, організація загальноосвітнього навчання, склад самодіяльних організацій.

Перевірку організації проведення виховної роботи з особами, позбавленими волі /ст.ст. 123 і 124 КВК України/, доцільно почати з вивчення планів роботи заступника начальника установи з соціальної роботи. Виписати ряд заходів і перевірити, як вони виконані. З’ясувати, чи заслуховуються про виконану роботу звіти начальників відділень. Ознайомитися з роботою начальників відділень з індивідуального вивчення і виховання засуджених з урахуванням особи і вчиненого злочину. Переглянути програми диференційованого виховного впливу на засуджених, де повинні бути плани і вказані проведені заходи, протоколи засідань ради колективу колонії і відділень соціально-психологічної служби.

При перевірці особових справ засуджених звернути увагу на своєчасність і об’єктивність складання характеристик, чи відповідають вони матеріалам особових справ засуджених.

З’ясувати, які створені самодіяльні організації /ст.127 КВК України/, хто їх очолює, яку роботу вони проводять. За особовими справами перевірити, чи немає серед членів самодіяльних організацій, бригадирів, засуджених із числа злісних порушників режиму, керівників та учасників угруповань негативного спрямування.

У директора школи, якщо вона функціонує в колонії, витребувати дані, які характеризують стан загальноосвітнього навчання, з’ясувати, скільки осіб не охоплені навчанням і причини цього. Особливу увагу слід звернути на залучення до навчання неповнолітніх. Загально - освітнє навчання регламентується ст.126 КВК України. Слід також вивчити законність надання дозволів засудженим до обмеження волі на короткочасні виїзди для складання іспитів у навчальному закладі.

Яка проводиться робота щодо забезпечення прав засуджених на віросповідання, проведення релігійних обрядів у колонії. Наявність приміщень для цих цілей, кількість віруючих засуджених, які релігійні організації допускаються для проведення релігійних обрядів (ст. 128 КВК України).

Спочатку хотілося зупинитися на такому виді покаранні як довічне позбавлення волі. З курсу загальної частини кримінального права Вам добре відомо, що це за покарання і за вчинення яких злочинів та кому воно може призначатися судом. У Кримінальному кодексу України в редакції 1960 року такого виду покарання не було, а ст. 24 кодексу передбачала виняткову міру покарання – смертну кару, яка взагалі не входила в систему покарань. 5 травня 1997 року Україна приєдналася і підписала Протокол №6 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який стосується скасування смертної кари зі змінами, внесеними Протоколом №11, що був підписаний державами – членами Ради Європи 28 квітня 1983 року у Страсбурзі. З того часу був введений мораторій на виконання вироків щодо засуджених до смертної кари. Рішенням Конституційного Суду України від 29.12.99р. №11-рп/99 положення статті 24 КК України, яке передбачало смертну кару, визнано таким, що не відповідає Конституції України, а в подальшому Законом України від 22 лютого 2000 року №1483-ІІІ було скасовано смертну кару, як виняткову міру покарання і доповнено Кримінальний кодекс статтею 25-2, яка передбачала новий вид покарання – довічне позбавлення волі. Цей же вид покарання залишився в Кримінальному кодексі України в редакції 2001 року.

В Україні станом на 01.04.07 до довічного позбавлення волі засуджено 1451 осіб, вироки щодо яких набрали законної сили. З них 1438 чоловіків та 13 жінок.

Відповідно до ст. 150 КВК України місцем відбування покарання у виді довічного позбавлення волі є виправні колонії максимального рівня безпеки. Після набрання вироком законної сили, не пізніше десятиденного строку (ст.87 КВК України) засуджений до довічного позбавлення волі направляється в установу максимального рівня безпеки для відбування покарання, яких в Україні – 8 (Вінницька установа виконання покарань №1 та Ладижинська виправна колонія №39 цієї ж області, Єнакієвська виправна колонія №52 у Донецькій області, Житомирська установа виконання покарань №8 та Бердичівська виправна колонія №70, Словۥяносербська виправна колонія №60 у Луганській області, Сокальська виправна колонія №47 у Львівській області, Городищенська виправна колонія №96 у Рівненській області, Роменська виправна колонія №56 у Сумській області та Замкова виправна колонія №58 у Хмельницькій області). Також засуджених, до довічного позбавлення волі, чоловіків тримають у секторах максимального рівня безпеки, виправних колоній середнього рівня безпеки для осіб, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі (такі сектори створені у Дніпропетровській виправній колонії №89, Софіївській виправній колонії №55 у Запорізькій області та Темнівській виправній колонії №100 у Харківській області). Найбільше засуджених, до довічного позбавлення волі, чоловіків тримається у Вінницькій установі виконання покарань №1 – 320 осіб, Житомирській установі виконання покарань №8 – 180, Єнакіївській виправній колонії №52 – 150, а в інших виправних колоніях та секторах максимального рівня безпеки тримається по 50 – 70 засуджених. Жінки засуджені, до довічного позбавлення волі, всі відбувають покарання у секторі середнього рівня безпеки Качанівської виправної колонії №54 у Харківській області.

Згідно ч. 1 ст. 151 КВК України засуджені до довічного позбавлення волі тримаються у приміщеннях камерного типу, як правило, по дві особи і носять одяг спеціального зразка. Вважаю за доцільне зупинитися на одязі спеціального зразка. Після набрання чинності Кримінально-виконавчим кодексом України відомчими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань для осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, була встановлена форма верхнього одягу помаранчевого кольору з нанесеним логотипом «ДОВІЧНЕ УВۥЯЗНЕННЯ». З метою виконання рекомендацій оціночної місії Євросоюзу у рамках співробітництва України з Європейським союзом у сфері юстиції, свободи, безпеки та дотримання прав осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, ДДУПВП 6 жовтня 2006 року за №11-4319/Вс направлено вимогу щодо забезпечення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, комплектами чоловічого (жіночого) верхнього одягу з бавовняної тканини темно-синього кольору, як інших засуджених, без будь-яких логотипів.

За заявою засудженого та в інших необхідних випадках з метою захисту засудженого від можливих посягань на його життя з боку інших засуджених чи запобігання вчиненню ним злочину або при наявності медичного висновку за постановою начальника установи його можуть тримати в одиночній камері.

На осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов’язки засуджених до позбавлення волі, передбачені ст.107 КВК України. Законодавець визначає спеціальні умови залучення засуджених до довічного позбавлення волі до праці. Так, вони залучаються до праці лише на території установи з урахуванням вимог тримання їх у приміщеннях камерного типу. При перевірці умов тримання засуджених до довічного позбавлення волі слід пам’ятати про додержання заходів безпеки при обході камер. Зокрема, суворе додержання режимних вимог при відкритті камер, обмеженого доступу на спеціальні пости, проведення прийому з особистих питань. Особливу увагу слід звертати на додержання законів щодо надання прогулянок таким засудженим.

Дата добавления: 2014-01-07