КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Міжнародний досвід застосування соціальних стандартів і український феномен
ІНДЕКС людського розвитку
Важливою умовою входження України до світового ринку і європейського торговельного простору є відповідність вітчизняних соціальних стандартів міжнародним. Велику роль у вирішенні цієї проблеми відіграють такі міжнародні організації, як МОП, ООН, Світовий банк. Вони відпрацьовують норми й рекомендації, що застосовуються з урахуванням національних особливостей кожної конкретної країни. При розробці соціальних стандартів потрібно враховувати два аспекти: а) стандартизацію соціальних прав; б) розробку соціальних стандартів рівня життя. Головна мета розробки соціальних стандартів — забезпечити в країні стабільність і мінімізацію соціального ризику, що в цілому дасть змогу знизити соціальну напругу. Перша група соціальних стандартів була розроблена у 1961 р. і отримала назву Європейської соціальної хартії, повністю присвяченої формуванню й захисту соціальних прав. У 1996 р. Рада Європи підготувала нову редакцію Європейської соціальної хартії, яку схвалила Рада міністрів 3 квітня 1996 p., а з З травня того самого року вона була відкрита для підпису європейськими країнами. Нині 15 європейських країн цей документ ратифікували. Стандартизація соціальних прав передбачає: право на працю, професійну підготовку, справедливі умови праці, свободу професійних об'єднань, укладення колективного договору, право працівників на інформацію, участь в управлінні підприємством; права дітей та підлітків, працюючих жінок, матері та сім'ї, інвалідів і осіб похилого віку, а також права на захист працівників-мігрантів та їхніх сімей, право на безоплатну медичну допомогу і соціальне забезпечення. Значна частина стандартизації соціальних прав відображена у чинних законах України.
Друга група соціальних стандартів пов'язана із стандартизацією рівня життя в країні. Насамперед ці стандарти повинні характеризувати мінімальні соціальні норми, що гарантують гідний рівень життя. До соціальних стандартів рівня життя відносять: 1) тривалість життя — від 25 (мінімум) до 85 (максимум) років. В Україні очікувана тривалість життя при народженні у 1989-1990 роках становить усього 70,7 років, у тому числі чоловіків — 65,9 та жінок — 75,0 років; при народженні у 2003-2004 роках — відповідно 68,2, 62,6 та 74,1 року; 2) грамотність населення — 100 %; в Україні — майже 100 % грамотного населення; 3) середню тривалість навчання — 15 років; в Україні вона становить 12 років; 4) реальний ВВП на душу населення (у купівельній спроможності до долара) — від 200 дол. (мінімум) до 40 тис. дол. (максимум); в Україні у 2005 р. він становив 1497,3 долара; 5) сумарний коефіцієнт народжуваності (середня кількість дітей, народжених жінкою у фертильному віці від 20 до 45 років) — 2,14-2,15; в Україні у 2004 р. він становив 1,2; 6) коефіцієнт старіння населення (частка населення, старшого за 65 років у загальній чисельності населення) — 7 %; в Україні на 1 січня 2005 р. він становив 15,5%; 7) співвідношення 10 % найбагатших до 10 % найбідніших осіб — 10:1; в Україні Держкомстатом відстежується співвідношення грошових витрат 20 % найбільш та 20 % найменш забезпеченого населення (квінтильний коефіцієнт фондів), яке у 2004 р. становило 5,3 раза; 8) частку населення, яке проживає за межею бідності, — 10 %; в Україні частка населення із середньодушовими грошовими витратами на місяць, нижчими за рівень забезпечення прожиткового мінімуму для призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям у 2004 p., становила 7,8 %; 9) співвідношення мінімальної та середньої заробітної плати — 1:3; в Україні таке співвідношення у 2005 р. становило 1:2,69;
10) мінімальний рівень погодинної заробітної плати—З дол.; у першому кварталі 2006 р. в Україні він становив 0,49 дол.; 11) рівень безробіття (з урахуванням прихованого) — 8-10 %; в Україні у 2005 р. він був на рівні 7,2 %; 12) кількість правопорушень на 100 тис. населення — до 5 тис. випадків; в Україні таких правопорушень у 2004 р. зареєстровано 1112; 13) рівень депуляції (кількість народжених до кількості померлих) — 50:50; в Україні у 2004 р. на тисячу душ наявного населення кількість народжених становила 9 осіб, а кількість померлих — 16 осіб, або 36:64; 14) кількість психічних патологій на 100 тис. душ населення — до 284 осіб; в Україні у 2004 р. кількість хворих на розлад психіки та поведінки на 100 тис. душ населення становила 244 особи. Перші чотири стандарти використовуються у світовій практиці співробітниками ООН для розрахунків індексу людського розвитку країни. Цей показник у цілому інтегрує три складові: рівень життя, освіту і довголіття. Тому сам по собі він може вважатися соціальним стандартом. Інші, від п'ятого до десятого, застосовуються для аналізу й прогнозування соціально-політичної ситуації у країні. Широкий спектр соціальних стандартів рівня життя, їх багатогранність зумовлюють створення універсальної системи соціальної експертизи в суспільстві. Потрібен постійний моніторинг не тільки соціальних стандартів, а й соціальних процесів. Конче необхідна суспільна експертиза соціальних стандартів, їх переосмислення з точки зору безпеки для суспільства. Передусім, слід визначити такий комплекс мінімальних соціальних стандартів рівня життя, які держава має гарантувати і водночас дотримуватися їх. На жаль, в Україні з 1991 по 1999 р. було запущено довгостроковий механізм падіння життєвого рівня населення. Причому більш інтенсивно падав рівень життя найменш забезпечених. Мав місце не лише тривалий спад виробництва, а й глибина розшарування в суспільстві. Якщо порівнювати окремі країни, то співвідношення доходів багатих і найбідніших верств населення у Китаї становить 7:1, у країнах ЄС—5-7:1, в Японії —4,3:1, а в Україні —30:1. Європейська орієнтація України потребує прискореного розвитку економіки та значного підвищення рівня життя населення. Лише за таких умов можна очікувати досягнення необхідних соціальних стандартів. Йдеться про такі відносні показники, як питома вага оплати праці у ВВП на рівні 55-65 %, співвідношення мінімальної заробітної плати до середньої заробітної плати не нижче 55 %, а також зростання мінімальної заробітної плати проти прожиткового мінімуму на працездатну особу більш як утричі, середньої заробітної плати — відповідно у п'ять-шість разів, середньої пенсії до прожиткового мінімуму на особу, яка втратила працездатність, — приблизно в чотири рази.
Як відомо, від рівня розвитку продуктивних сил — факторів, які забезпечують потреби людей, створюють матеріальні й духовні блага і визначають зростання продуктивності суспільної праці, — залежать виробництво товарів та послуг, їхня якість, оплата праці. Нині у деяких країнах ЄС та США розвиток продуктивних сил досяг такого рівня, що продуктивність праці, наприклад у США, вища за продуктивність праці в Україні майже у десять разів, у Великій Британії — майже у шість, в Німеччині — понад шість, у Франції — майже у вісім разів. Щодо співвідношення оплати праці у розвинених країнах з ринковою економікою і України в доларовому еквіваленті, то в США оплата праці є вищою за оплату праці в Україні майже в дванадцять разів, у Франції — майже в дев'ять, у Великій Британії та Німеччині — майже у вісім разів. Окремо слід сказати про державну політику відносно встановлення рівня розмірів мінімальної заробітної плати (МЗП). У 2005 р. він становив відносно середньої заробітної плати (СЗП) приблизно 37,2 %, а наприкінці року — 41,2 %. За даними міжнародної комісії, створеної у 1988 р. за ініціативою Ради Європи, справедливо вважається, що МЗП досягає 68 % від національної СЗП. За рекомендацією МОП, МЗП від СЗП має бути не нижчою 40-60 %. У Польщі, наприклад, зараз МЗП у 3,5 раза вища, ніж в Україні. Це в абсолютному вимірі, а у відносному до СЗП вона перебуває на рівні 55 %. Що стосується середньої пенсії, то в Польщі вона у 2,7 раза вища, ніж в Україні, а співвідношення середньої пенсії до середньої заробітної плати як в Польщі, так і в Україні перебуває майже на одному рівні. Там — 43 %, а у нас — 45,1 %.
Тепер хотілося б звернути увагу на таке. Дохід на душу населення (у доларах) у 2003 р. у Німеччині та Франції був в 11 разів більшим, ніж в Україні у 2005 p., у Великій Британії — відповідно у 12 разів, а у США — приблизно у 15 разів. Заробітна плата відносно ВВП у 1994 р. в Німеччині становила 54,6 %, у Франції — 51,7, у Великій Британії — 54,6, у США — 60,5, а в Україні у 2005 р. — усього 35,4 %. При цьому чиста заробітна плата, яка видається працівникам на руки, — відповідно 29,8 %, 27,1,40,3, 44,6 та 19,3%. Наведені дані свідчать про відчутне відставання України в оплаті праці від розвинених країн світу, а отже, і від розмірів державних соціальних стандартів та гарантій. Такий негативний стан значною мірою спричинили дії уряду, який у 1992-1993 роках, коли інфляція в Україні перевищила сто разів, відпустив ціни, а заробітну плату навпаки — жорстко регулював. От і маємо: ціни вище світових, а заробітну плату — нижче нікуди. Хочу нагадати, що в Польщі у 1989 р. інфляція зросла всього на 25 %, але там, на відміну від України, відпустили не лише ціни, а й заробітну плату, які буквально за півроку зрівноважились, і ситуація в економіці та соціальній сфері стабілізувалась. Економіка та реальна заробітна плата з того часу почали зростати. На жаль, в Україні такого реформатора, як Бальцерович у Польщі, у кризовий період не знайшлося. Далі. У минулому році Уряд Ю.Тимошенко поставив завдання підвищити заробітну плату в бюджетній сфері на 57 %. Фактично вона зросла в усіх галузях економіки на 36,7 %. Нинішнього року Уряд Ю.Єханурова обіцяє підвищити заробітну плату в бюджетній сфері на 20 %. Постає питання, чому тільки у бюджетній сфері, а не у всіх галузях економічної діяльності. Чому для цього не використовується переговорний процес між урядом, профспілками і роботодавцями при укладенні Генеральної угоди? Якби соціальні партнери своєчасно дійшли згоди, то вже у поточному році Пенсійний фонд не дотувався б з Державного бюджету у розмірі близько 11,0 млрд гривень. Таке порозуміння сприяло б підвищенню розмірів державних соціальних стандартів та гарантій уже нинішнього року. Якщо у поточному і наступному році роботодавці підвищать заробітну плату на 20-25 %, накопичувальну систему загальнообов"язкового державного пенсійного страхування можна буде запровадити з 2008 року. Лише з цього часу Пенсійний фонд стане бездефіцитним, а внески до нього забезпечать виплату пенсій у повному обсязі без "ручного" управління з боку урядових структур. Тільки із запровадженням накопичувальної системи почнеться розквіт нашої держави, тому що інвестиційний ресурс накопичувальної системи буде вкладатися в економіку. А це дасть змогу значно підвищити розміри мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії. Враховуючи значне відставання розвитку продуктивних сил України від розвинених країн світу, вважаємо за доцільне передусім привести рівень соціальних гарантій та відносних соціальних стандартів до рівня країн ЄС. Далі слід домагатися поступового збільшення розмірів соціальних гарантій порівняно з прожитковим мінімумом. Індекс людського розвитку (ІРЛ) - індекс для порівняльної оцінки бідності, грамотності, освіти, середньої тривалості життя та інших показників країни. Індекс був розроблений в 1990 році пакистанським економістом Махбубом ель Хаком (Mahbub ul Haq) і використовувається з 1993 року ООН в щорічному звіті з розвитку людського потенціалу. При підрахунку ІРЛ враховуються 3 види показники: Середня тривалість життя при народженні - оцінює довголіття. Рівень грамотності дорослого населення країни (2/3 індексу) і сукупна частка учнів та студентів (1/3 індексу). Рівень життя, оцінений через ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності (ПКС) в доларах США. Альтернативним індексом є Індекс бідності (також розроблений ООН для оцінки якості життя населення в будь-якій країні).
Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 515; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |