Модель Клода Леві-Строса

При створенні своєї моделі автор використовував структуралістський підхід. Міфологічність, на його думку, проявляється на іншому рівні, ніж інші тексти.

«Міф – це мова, але ця мова працює на найвищому рівні, на якому змісту вдасться, якщо можна так виразитися, відділитися від мовної основи, на якій він побудувався».

Клод Леві-Стросс на основі аналізу структурної спільності різних міфів дійшов висновку, що міфологічні сюжети в різних народів є не чимсь довільним, а підкоряються певним закономірностям. Структурна спільність міфів дозволила йому зробити висновок про існування певних закономірностей розвитку людської свідомості. Учений навіть ототожнив структурну спільність міфів з логікою наукового мислення: «Імовірно, ми відкриємо один раз, що та сама логіка полягає й у міфічному й у науковому мисленні й що людина завжди мислила однаково добре».

По Леві-Стросу, конструкцію міфу становлять пучки відносин. У свою чергу, у результаті комбінації пучків відносин формуються значеннєві одиниці міфу.

Як доказ своєї ідеї К. Леві-Строс приводить структуру міфу про Едипа, групуючи його по функціях у чотири стовпчики (як показано в таблиці).

Структура міфу про Едипа:

Переоцінка родинних відносин	Недооцінка родинних відносин	Чудовиська і їхнє знищення	Оповідання про героїв, яким важко користуватися своїми кінцівками (кульгавий, лівша, товстоногий)
Едип жениться на своїй матері	Едип убиває свого батька

Аналізуючи виділену структуру, К. Леві-Строс доходить висновку про важливість повторення в комунікації: «Повторення несе спеціальну функцію, а саме виявляє структуру міфу. Дійсно, ми показали, що характерна для міфу синхронно-діахрона структура дозволяє впорядкувати структурні елементи міфу в діахронічні послідовності (ряди в наших таблицях), які повинні читатися синхронно (по стовпчиках). Таким чином, усякий міф має шарувату структуру, що на поверхні, якщо так можна виразитися, виявляється в самому прийомі повторена й завдяки йому».

Клод Леві-Строс не вважав, що структура міфу має відособлене значення стосовно змісту. Більше того, учений сатверджував, що вона сама є змістом. І цей зміст укладений у логічну форму, що розуміється як властивість реальності.

2. Розвитком ідей Леві-Строса стала модель Ролана Барта.

Барт висловив думку, що структура міфу має надбудову, що надає йому імперативний, спонукальний характер. Відштовхуючись від конкретних умов обстановки (наприклад, «батьківщина в небезпеці»), міф безпосередньо звертається до конкретної людини, що випробовує на собі його інтенції й агресивну двозначність.

Р. Барт підкреслив два аспекти сучасного міфу:

1. Гранична простота сюжету, щоб заповнити його значенням (карикатури, символи й т.п.).

2. Міф може бути розкритий у будь-якому іншому сюжеті.

Пояснюючи свій умовивід, Р. Барт писав: «Реалізація концепції міфу «французька імперія» може з'являтися перед нами по-різному. Французький генерал вручає нагороду сенегальцю, що втратив в боях руку; сестра милосердя простягає цілющий напій пораненому арабові; білий учитель проводить урок зі старанними негренятами. Щодня преса демонструє нам, що запас означників (сюжетів) для створення міфів невичерпний».

Модель міфологічної комунікації Ролана Барта дає можливість прочитання міфу в трьох варіантах.

1. Якщо зосередитися на одному означнику в контексті змісту міфу, він у результаті одержує буквальне прочитання.

Африканський солдат, що віддає честь французькому прапору, є частиною французької імперії, її символом.

2. Означене вже заповнено змістом. У ньому лише необхідно розрізняти зміст і форму.

У результаті відбувається певне руйнування значення, і солдат, що віддає честь, перетворюється у виправдання для концепції «французька імперія».

3. Якщо означник розглядати як нерозривну єдність змісту й форми, міф прочитується в такий спосіб:

«Образ африканського солдата вже не є ні прикладом, ні символом, ще менш його можна розглядати як алібі; він є безпосередньою репрезентацією французької імперії» ^{[3] [11]}.

Таким чином, суть міфу Р. Барт бачить як у повторі, так і в змістовному використанні одиниць мови. Міф робить із випадку правило, обов'язкове для всіх. Розкриваючи механізм функціонування міфів у сучасному суспільстві, Барт найбільш важливої вважає міфологію заведеного порядку й відносин людей у суспільстві, тобто закріплення існуючого положення й ходу подій.

3. Модель Карла Густава Юнга.

Аналізуючи ірраціональне раціональними методами, Юнг приходить до поняття архетипу як явища несвідомого. Зокрема, він виділив дуже важливий для комунікацій архетип Героя й Батька.

Юнг затверджував, що «батько являє собою могутній архетип, що живе в душі дитини. Батько спочатку є всеосяжним образом Бога, динамічним принципом. Протягом життя цей владний образ також відступає на задній план: батько набуває границь, що має, найчастіше задане занадто людською особистістю. І навпаки, образ батька поширюється на всі можливі сфери, що відповідають його значенню».

На основі свого умовиводу Юнг робить перехід до психологічного сприйняття різних образів, наприклад, Ісуса Христа. Переживання протилежності не є об'єктом інтелектуального дослідження. Юнг називає його долею.

Далі вчений у своїй моделі виходить на колективне несвідоме сприйняття міфологічних повідомлень. Він уважає, що ніякі аналітичні методи не дозволяють «згадати» це несвідоме, оскільки воно ніколи й не забувалося.

Дата добавления: 2014-01-07