Філософсько-правова пропедевтика в аспекті правової профілактики

Філософія правової профілактики неправомірних дій неповнолітніх і як система раціональних заходів, і як ірраціональний режим вимагає пропедевтичних дій з боку органів державної влади. Пропедевтика – це підготовчі заняття, навчальний виклад філософської системи, що дозволяє перейти до глибшого засвоєння основних дисциплін. Тобто пропедевтика – вступ до курсу будь-якої науки, що подається у стислій і доступній формі. Філософською пропедевтикою можна назвати всі відомості з філософії, права, логіки, які містяться у програмах навчальних дисциплінах курсу середньої школи, оскільки вони є вступом до інших наук, які студенти вивчають у різних вищих навчальних закладах.

У руслі зазначеного зосередимо увагу на філософсько-правовій пропедевтиці, яка має профілактичне значення для неповнолітніх. Ітиметься про сім’ю і середню школу, де закладається фундамент філософсько-правової профілактики, що здебільшого зберігається впродовж усього життя, адже мета будь-якої пропедевтики – це виховання і навчання людини.

Вважаємо, що філософсько-правова пропедевтика містить такі чинники: любов, духовність, моральність – у сім’ї; повага, взаєморозуміння, етичність, історизм, науковість, державність – у середній школі. Так, у сім’ї формується первинне поняття любові. Спочатку це відбувається в одному напрямі – любові до дитини, а потім паралельно виникає інший – любов до батьків, старших, навколишнього середовища тощо.

Коли дитина відчуває, що її люблять, у неї формується довіра, її тіло і серце розкриваються назустріч тим, хто любить її і поважає, хто слухає її і розуміє. Як відомо, у відповідь на цю любов дитина розцвітає. Коли ж дитина почувається нелюбимою, небажаною, її заповнює жахлива внутрішня тривога. Вона нічого не може зрозуміти. Дитина занадто слабка, щоб витримати такі страждання, її переповнює страх, бо вона відчуває, що своїми силами нічого не може змінити. Почуваючись нелюбимою, дитина звинувачує себе, вважає себе поганою, не вартою любові. У її серці з’являється рана. Щоб вижити, вона мусить навчитися захищатися від болю, тому вибудовує бар’єри, за якими ховає своє серце. Вона не наважується більше бути сама собою.

Зрозуміло, що любов до дитини повинна бути природно-правовою, на засадах природно-духовної ієрархічності. Йдеться про недопущення культу дитини, вседозволеності в її поведінці, потурання її примхам тощо.

Щодо духовності, її пропедевтичного впливу на поведінку дитини, то сім’я має формувати розуміння величі людини у Всесвіті. Адже людина є найвищим творінням. Усе, що створено у світі, фактично підвладне людині, служить її благом, але треба мати вироблений природно-правовий стереотип поведінки користування ними.

Моральна пропедевтика зводиться до виконання беззаперечних правил поведінки в сім’ї та поза нею. Це правила доброго тону, правила співжиття, правила шляхетного поводження, правила спілкування тощо. Дуже корисними в цьому виді пропедевтики є релігійні норми й цінності, виховання на прикладах життя Ісуса Христа, історії українського народу, традицій регіону і родини.

Отже, сімейна пропедевтика створює ґрунт для правової соціалізації, формування особистості і здійснює своєрідну ранню профілактику можливих, часто дрібних правопорушень. Це дає підставу твердити про існування так званого родинного права. Тому не конче потрібно, щоб дитину дошкільного віку навчали рахувати, писати, читати, а дуже важливо навчити її любові, духовності й моральності. Для сімейного виховання цього досить, а подальші завдання – це завдання школи (за активної участі в їх виконанні сім’ї).

Середня школа є не тільки продовжувачем сімейної пропедевтики, а передусім його організатором, адже яку дитину виховають у сім’ї, такого учня матиме школа. Тому у школі продовжується виховання почуття любові і закладається фундамент поваги до людей та світу. Велика кількість учнів у школі, наявність нових людей, які провадять пропедевтичну діяльність та інші несімейні чинники пришвидшують формування поваги, а згодом і любові.

При цьому особливо цінним виявляється взаєморозуміння між батьками і школою. Взаєморозуміння необхідне, оскільки правова пропедевтика здійснюється хоча й індивідуально, проте в загальній формі. Учитель не має змоги індивідуально впливати на поведінку учня, як батько на свою дитину. Варто також дотримуватися єдності вимог до поведінки неповнолітнього. Кероване взаєморозуміння між самими учнями також застерігає від дитячої ревності, почуття уявної несправедливості тощо.

Етичний чинник шкільної пропедевтики починається здебільшого з навчання. Етику як науку про мораль учні починають вивчати з молодших класів. У Західній Україні поширеною є така навчальна дисципліна, як християнська етика (мораль). Проте непогано було б ввести й курс учнівської етики, яка ґрунтується на відомих правилах для учнів різних вікових груп.

Питання історизму та його виховного впливу – завжди актуальні для школи. Адже варто наголосити, що українська нація – найстаріша в Європі. Цінності, надбання українського народу в традиціях поведінки людини не повинні забуватися чужими нормами, як це простежуємо в наш час. В історичній Україні ніколи не було проблем з ростом злочинності, з неправомірною поведінкою. Багато життєвих колізій погоджувалося на основі високої духовності та моральності, чого, на жаль, не спостерігаємо сьогодні. Тому в сучасній Україні має існувати високорозвинене народне право, яке діяло б не лише на підсвідомому рівні, а й було б усвідомленим та використовуваним.

У шкільній пропедевтиці існують деякі проблеми науковості. Річ у тому, що кожен предмет здебільшого викладають ізольовано один від одного, незважаючи на наступність чи спорідненість тем. У кожній дисципліні є своя науковість, але ми ведемо мову про право як науку об’єднавчу. Ідеї права, дух права повинні пронизувати всі навчальні дисципліни: фізику, астрономію, природознавство, математику, біологію, зоологію, астрономію, анатомію людини, історію тощо, оскільки метою середньої школи є виховання повноцінного громадянина України з високою, тобто правомірною поведінкою. Об’єднати ці дисципліни може поняття про природне право. Адже кожна дисципліна так чи інакше вивчає закони природи, закони розвитку живих організмів, закони небесних світил тощо, які становлять основу природного права. Для досягнення виховної мети потрібно постійно про це нагадувати і вказувати на те, як ці закони впливають на поведінку людини та як їх належить дотримуватися, щоб не скоювати правопорушень.

Державність у шкільній пропедевтиці пронизує всі навчальні дисципліни та виховні заходи. Проте слід наголосити на знанні законів (позитивне право), які створює держава. З нашого погляду, шкільний курс з основ правознавства забезпечує цю ділянку роботи лише частково, і то дещо запізно, оскільки вивчення його здійснюється у старших класах. Тому вважаємо, що разом із християнською та учнівською етикою необхідно вивчати основні вимоги Конституції України або бодай поєднувати ці дисципліни уже в молодших класах.

Отже, на середню школу (після сім’ї) лягає велика відповідальність у профілактиці правопорушень серед неповнолітніх. Тому пропедевтичний аспект правової профілактики повинен бути завжди правильно зорієнтований і в сім’ї, і в школі.

Дата добавления: 2014-01-07