Індивіди у міжнародних відносинах

Міжнародні відносини часто трактують як процес і результат діяльності людей, що наділені свідомістю, волею, індивідуальними фізичними та психологічними особливостями, гідністю та слабостями, піддаються впливу різноманітних обставин і настроїв. Це стосується простих громадян, а найчастіше – осіб, які приймають рішення, від яких залежить доля багатьох людей (державні та політичні діячі, керівники міжнародних організацій та транснаціональних корпорацій, підприємств, медіахолдингів, лідерів громадської думки, керівників терористичних груп та мафіозних структур).

Таким чином, у теорії міжнародних відносин особливо наголошується на суб'єктивному чиннику у міжнародних відносинах, що проявляється у впливі людей, їх формальних і неформальних об'єднань та створених ними інституцій на прийняття рішень, з метою досягнення певних цілей, реалізації своїх інтересів і задоволення потреб.

Дослідники виділяють низку проблем, що стосуються ролі індивідів у міжнародних відносинах: це і визначення, які групи індивідів або індивіди можуть бути суб’єктами міжнародних відносин, і виявлення умов для цього, і врахування випадкових й мотивованих підстав для такої діяльності, визначення типів суспільств і політичних режимів, що здатні забезпечувати вплив окремих індивідів на міжнародні відносини.

У теорії міжнародних відносин виділяють три типи індивідів, що беруть участь і впливають на міжнародні відносини:

1) політичні і державні діячі, глави держав, воєначальники, вищий істеблішмент. Для цієї групи особисті мотивації участі мають переважаючий вплив;

2) особистості, які не пов’язані з певними офіційними структурами, не мають механізмів і засобів примусу, але своїми ідеями, діяльністю (неофіційною), професійними якостями можуть помітно вплинути на розвиток міжнародних відносин. М.Мерль таких людей називає «неозброєними пророками», відносячи до них А.Печеї, Дж.Сороса, Б.Гейтса, А.Сахарова;

3) прості індивіди, які в силу свого соціального та професійного становища, зацікавленості впливають на міжнародні відносини.

До умов, що визначають індивідуальний вплив у міжнародних взаємодіях, відносять певний статус у структурі політичного чи державного правління (насамперед це стосується першої групи), належність до певної соціальної групи, володіння достатньо значним потенціалом, навиками, які можуть викликати міжнародний інтерес, здатність індивіда чи групи індивідів опинитися в центрі уваги (особливо ЗМІ). Такі впливи індивідів можуть бути мотивованими і випадковими.

Цікавою щодо особистості у міжнародному середовищі є концепція Г. і М.Спраутів, які запропонували поняття «екологічна тріада», яка складається з особистості певного характеру (державний діяч), умов, які її оточують (оточення) та взаємодій особистості й оточення. Ці науковці виділяють три основні типи взаємодій:

1. Environmental possibilism, тобто можливості, які представляють умови, в яких діє особистість, що приймає рішення. Як приклад цього вони наводять аргументи, що Наполеон не міг загрожувати Москві ядерною зброєю, римляни не могли перемістити свої легіони з Італії в Британію впродовж кількох годин чи днів тощо. В цьому випадку йдеться про те, що особистості, які приймають рішення, обмежені можливостями, які надаються їм оточуючим світом.

2. Environmental probabilism, тобто вірогідність, з якою буде відбуватися та чи інша подія. Йдеться про визначення вірогідності дій особистості певним чином в умовах певного оточуючого середовища. Наприклад, якою є вірогідність взаємодій Бірми та Болівії, маленьких держав у різних регіонах світу, що розділені тисячами кілометрів.

3. Cognitive behaviorism, тобто поведінка особистості, що приймає рішення, базується на пізнанні оточуючого середовища. Ця особистість взаємодіє з оточуючим світом через сприйняття образів цього світу, яке часто може дуже відрізнятися від реальності.

Таким чином, міжнародні відносини часто персоніфікуються у вчинках і заявах індивідів, що діють від імені та на основі повноважень, отриманих від міжнародних акторів, що накладає на відносини між останніми відбиток особистих якостей людей, тобто робить суб'єктивний чинник визначальним у міжнародних відносинах. Окремі дослідники (зокрема М.Ніколсон) для позначення такого феномену використовують поняття «парадокс участі», відповідно до якого зростання відкритості міжнародної системи вносить безлад у міжнародні відносини, сприяє зростанню їх хаотичності, що призводить до труднощів у досягненні ефективних рішень.

Отже, міжнародну систему можна трактувати як складну систему суперництва та узгодження інтересів і цінностей все більшої кількості учасників. До неї все частіше долучаються прості громадяни, які часто не відповідають вимогам компетентності та професіоналізму «творців міжнародної політики». Йдеться про необхідність інтенсивної дослідницької, освітньої та просвітницької роботи у сфері міжнародно-політичних знань з метою формування ініціативної, самостійної, творчої особистості, яка володіє інформацією та політико-управлінськими навиками, ціннісними гуманістичними орієнтаціями, здатна проявити індивідуальну волю. Така людина буде здатна вирішувати у згоді з іншими людьми завдання, які стоять не тільки перед її власною країною, а й перед світовим співтовариством. Йдеться про формування «людини міжнародної», тобто людини, яка виходитиме у своїй свідомості, ціннісних і життєвих орієнтаціях, практичній діяльності за межі однієї держави.

Висновки. Суб’єкт міжнародних відносин є одним із найважливіших понять у теорії міжнародних відносин, що позначає суспільні одиниці, які практично здійснюють міжнародні взаємодії. Однією із стійких тенденцій міжнародних відносин, існування якої визнають всі теоретичні напрямки міжнародно-політичної науки, якраз і є зростання кількості та багатоманітності соціальних суб’єктів, які безпосередньо беруть участь у їх функціонуванні або ж впливають на їх стан. До таких одиниць відносять традиційних міжнародних акторів – як національні держави та міжнародні урядові організації, так і нових учасників: неурядові організації, транснаціональні корпорації, окремих осіб, різноманітні асоціації, терористичні, релігійні, ідеологічні та інші об’єднання та групи тощо.

Дата добавления: 2014-01-07