Системи розробки і розкриття розсипних родовищ

§2.3

Вiдтiнок кольору вказує номер кольору в спектральнiй палiтрi.

Насиченiсть кольору характеризує його iнтенсивнiсть — чим вона бiльша, тим «чистiший» колiр.

Яскравiсть кольору залежить вiд домiшки чорної фарби до заданого кольору –чим її бiльше, тим яскравiсть кольору менша. Таким чином, можна отримати всi кольори, якi здатне сприйняти око людини.

Рис 2.3. Схема розміщення шпурів при підриванні мілкошпуровими зарядами: l_шп – довжина шпуру.

На порядок виробництва гірських робіт в межах родовища (ділянки родовища) в першу чергу впливають стан порід і конфігурація родовища або його ділянки.

Зазвичай великі по площі родовища розділяють на ділянки (полігони), кожен з яких характеризується постійним положенням збагачувального устаткування на увесь період його розробки.

Талий (чи мерзлий, але штучно відталений або розпушений) розсип можна розробляти відразу на усю потужність або виймальними шарами будь-якої потужності. Мерзлий розсип, що відтає під дією сонячної радіації, можна розробляти тільки тонкими (по глибині відтаювання) горизонтальними шарами. Тому розрізняють способи пошарової виїмки і виїмки на усю глибину.

Відробка кожного полігону пов'язана з необхідністю вибору оптимального місця розташування збагачувального приладу. При цьому збагачувальний прилад прагнуть розташувати так, щоб продуктивність виймального устаткування забезпечувала його нормальне завантаження. Розрахунок комплекту виймального устаткування робиться по заданій продуктивності збагачувального приладу з урахуванням ширини, довжини і конфігурації полігону і дальності транспортування. Ширина полігону при виїмці і транспортуванні торфів бульдозерами складає 25 — 50 м, при виїмці і транспортуванні скреперами — 50 — 100 м.

Ширші полігони розділяють на подовжні смуги шириною 50, 75 або 100 м. Торф і хвости збагачення укладають у вироблений простір.

Місце розташування і порядок проведення підготовчих виробок, що формують напрям виїмки добувних заходок і переміщення торфів у відвали, характеризують систему розробки торфів і пісків.

Система розробки - це встановлений порядок виконання розкривних, добувних і гірничопідготовчих робіт, що забезпечує безпечну, економічну і найбільш повну виїмку запасів з дотриманням заходів для охорони природи.

Системи розробки горизонтальних і пологих покладів у період експлуатації характеризуються тільки порядком виробництва розкривних і добувних робіт і змінами довжини фронту робіт чи висоти окремих уступів. Гірничопідготовчі роботи в цьому випадку закінчуються створенням первинного фронту розкривних і добувних робіт. Ці системи розробки називають суцільними, тому що для них характерно постійне положення робочої зони.

Характерною рисою розробки похилих і крутих покладів є неухильне, у міру розвитку гірських робіт у глибину збільшення висоти робочої зони і необхідність у зв'язку з цим виробництва гірничопідготовчих робіт протягом усього періоду експлуатації.

Гірничопідготовчі роботи в період експлуатації необхідні для розкриття чергових по глибині горизонтів і для створення стійкого фронту розкривних і добувних робіт. Такі системи розробки називають поглибленими (углубочными), тому що для них характерно перемінне положення робочої зони.

В основу дійсної класифікації систем відкритих розробок, запропонованої акад. АН СРСР В.В.Ржевским, покладений принцип генерального розвитку гірських робіт з відношення до контурів кар'єрного поля.

По даній класифікаційній ознаці розрізняють наступні системи розробки:

подовжні (одне - і двубортові, мал. 2.4) при переміщенні фронту розкривних і добувних робіт паралельно довгій осі кар'єрного поля, застосовуються на вузьких і середніх по ширині (до 100 м) добре розвіданих покладах;

поперечні (одне- і двубортові, мал. 2.5) при переміщенні фронту розкривних і добувних робіт паралельно короткій осі кар'єрного поля на усю ширину покладу (полігону). Це створює стійкий календарний розподіл об'ємів розкривних робіт і покращує умови транспортування гірської маси;

віялові (центральні і розосереджені, мал. 2.6) при переміщенні фронту розкривних і добувних робіт по віялу з центральним чи розосередженим поворотним пунктом. Віялова система розробки застосовується при значній глибині залягання і відповідній конфігурації розсипу (полігону). При цьому заходки відпрацьовуються по віялу з розташуванням поворотного пункту біля кордону полігону. Ця система раціональна при переміщенні пісків з кар'єру конвеєрами;

кільцеві (центральні і периферійні, мал. 2.7) при розташуванні фронту розкривних і добувних робіт із усіх бортів кар'єру і переміщенні його від центру до границь кар'єрного поля чи від границь до центру. Кільцеві системи розробки застосовуються при відповідній формі залягання розсипу, а також залежно від того, де є мінімальна потужність торфів (у центрі або на флангах). Ці системи розробки характеризуються непостійністю довжини фронту робіт і інтенсивністю його розвитку.

У якості додаткової класифікаційної ознаки прийняте місце розташування відвалів (зовнішнє, внутрішнє, змішане).

Класифікація систем розробки по В.В.Ржевскому приведена в табл. 2.1.

Напрямок розвитку гірських робіт у межах кар'єрного поля залежить від конфігурації покладу, способу розкриття, довжини фронту робіт, виробничої потужності і використовуваної гірської і транспортної техніки.

Прийнята по гірничо-геологічних і геометричних ознаках система розробки погоджується зі структурою комплексної механізації. Остання повинна забезпечити заданий порядок виробництва гірських робіт з найкращими техніко-економічними показниками.

Крім запропонованої в літературі і на практиці відомі класифікації проф. Е.Ф.Шешко (основна ознака - напрямок переміщення розкривних порід) і акад. Н.В.Мельникова (основна ознака - спосіб виробництва розкривних робіт).

Рис. 2.4

Рис. 2.5

Рис. 2.6

Рис. 2.7

Таблиця 2.1

При пошаровій виїмці застосовують системи розробки з проведенням аккумулюючої (виїзної) траншеї і без неї. Основною виймальною машиною є бульдозер або (значно рідше) — колісний скрепер.

Залежно від виду виймального або виймально-транспортувального устаткування, транспортних і інших технічних засобів формується система розкривних виробок, що забезпечує зв'язок робочих горизонтів з поверхнею.

Основними розкривними виробками є траншеї, напівтраншеї, канави і котловани.

Траншеї зазвичай проходять при глибині розкривного шару до 8 - 10 м, при більшій його глибині на бортах кар'єру споруджують напівтраншеї.

У котлованах встановлюється промивальне устаткування, а також влаштовуються зумпфи для насосів.

Особливістю проведення траншей, напівтраншей, котлованів і канав в зимовий час в умовах багаторічної мерзлоти являється застосування буропідривних робіт. Виїмка зруйнованих порід робиться, як правило, бульдозерами.

Облаштування котлованів можливе також із застосуванням вибухів на викид, що доцільно при великому обводненні, відсутності необхідного виймального устаткування або нестачі часу.

Розкривні виробки прагнуть розташовувати так, щоб при цьому забезпечувалася найбільш продуктивна робота розкривного устаткування. Відвали торфів найчастіше розташовують на бортах кар'єру (зовнішні відвали), рідко - у виробленому просторі (внутрішні відвали).

У практиці розробки розсипних родовищ використовуються наступні способи розкриття: загальною траншеєю (мал. 2.8, а), окремими траншеями на кожен горизонт, що розробляється, (мал. 2.8, б) і котлованом (мал. 2.8, в).

Рис.2.8 Способи розкриття розсипних родовищ.

Загальні траншеї або напівтраншеї споруджуються як для усього кар'єрного поля, так і для окремих його ділянок (полігонів).

Початок очисних робіт прагнуть приурочити до найнижчої відмітки плоту з тим, щоб забезпечити подальшу виїмку розкривних порід і корисної копалини в сухих забоях.

Розкриття канавами застосовується при гідравлічній розробці порід. Канави глибиною до 5 - 6 м проводять гідро механізованим способом, при більшій глибині доцільне застосування екскаваторів. Ухил канав повинен забезпечити самопливне гідро транспортування пісків.

У тих випадках, коли розсип має складне залягання з нерівним плотом і хвости збагачення неможливо розмістити в заплаві або надмірно великий об'єм робіт по проведенню канави, застосовується розкриття котлованом. Котлован споруджують драглайном, а при невеликій глибині — бульдозером або за допомогою гідромоніторів і землесосної установки на ділянці, де пліт має найбільш низькі відмітки. Його розміри повинні забезпечити розміщення бункера або землесосної установки (гідроелеватора).

При проектуванні підприємств по розробці розсипів особливу увагу приділяють вибору найбільш економічних варіантів розкриття і відвало утворення.

Дата добавления: 2014-01-11