Тема 3. Техніко-технологічна база виробництва

Ключові поняття:

техніко-технологічна база, технічний розвиток, виробнича потужність.

1. Техніко-технологічна база: складові частини й форми розвитку

Техніко-технологічна база – це сукупність найбільш активних елементів виробничого процесу.

Техніко-технологічна база(ТТБ) складається з таких елементів:

Техніко-технологічна база
Технічна складова: - виробнича база (засоби праці, що беруть безпосередню участь у технологічному процесі); - енергетична база (сукупність установок і мереж для забезпечення всіма видами енергії); - технічна база інформаційних процесів (інформаційно-обчислю-вальна техніка і засоби зв’язку).		Технологічна складова: - ресурсне забезпечення (видобуток, обробка, транспорту-вання, складування, контроль); - технологічне забезпечення (способи переробки ресурсів та виготовлення готової продукції); - документальне забезпечення (документація загального і спеціального призначення).

Технічний розвиток – процес формування і удосконалення ТТБ підприємства, зорієнтований на кінцевий результат його діяльності.

Технічний розвиток охоплює різноманітні форми, що відображають відповідні стадії процесу розвитку виробничого потенціалу і забезпечують просте й розширене відтворення основних фондів підприємства.

Форми розвитку техніко-технологічної бази підприємства		Підтримуючі форми розвитку: - поточний ремонт (регулярні ремонтно-профілактичні операції з метою усунення дрібних неполадок і запобігання фізичному спрацюванню засобів праці); - капітальний ремонт (ремонтні роботи з метою максимального відновлення первісних техніко-економічних параметрів засобів праці); - заміна (замість спрацьованого устаткування придбається або виготовляється нове такого самого технічного рівня).
	Розвиваючі форми розвитку: - нове будівництво (застосовується для збільшення обсягу випуску продукції, диверсифікації виробництва, перенесення виробництва на нову територію); - розширення (придбання або виготовлення додаткової кількості існуючого устаткування); - модернізація (удосконалення діючого виробничого устаткування шляхом конструктивних змін, заміни і зміцнення елементів, вузлів і деталей, забезпечення новими приладами, автоматизація виробничих процесів); - реконструкція (будівельні й організаційно-технічні заходи з метою покращення основних техніко-економічних показників діючих споруд, будівель тощо); - технічне переозброєння (покращення технічного рівня окремих виробничих дільниць).

2. Лізинг як форма оновлення технічної бази виробництва

Організаційно-правові основи здійснення лізингових операцій базуються на Законі України “Про лізинг”, інших нормативно-правових актах України і укладених на їх основі договорах про лізинг. Об’єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, що належить до основних фондів.

Види лізингу:

1) За строком використання об’єкта лізингу:

- оперативний (з неповною окупністю об’єкта);

- фінансовий (з повною окупністю).

2) За масштабом поширення лізингових відносин:

- внутрішній;

- міжнародний.

3) За характером лізингових операцій:

- сервісний;

- зворотній.

3. Виробнича потужність підприємства і шляхи підвищення її використання.

Виробнича потужність підприємства – максимально можливий річний обсяг випуску продукції за умови найбільш повного використання прогресивної технології та організації виробництва.

Виділяють три види виробничої потужності підприємства:

- поточна (фактично досягнута) виробнича потужність, при розрахунку якої враховують обладнання, що діє; знаходиться в ремонті; не діє за режимом відключення;

- резервна потужність, яка повинна формуватись і постійно існувати в пев­них галузях національної економіки для покриття пікових навантажень та на період виконання ремонтно-аварійних ро­біт;

- встановлена потужність, що визначається на підприємстві як сума всіх потужностей.

При визначенні фактично досягнутої виробничої потужності обчислюють:

вхідну - на початок року (ВП_т^п.р.)

вихідну – на кінець року (ВП_т^к.р.) виробничу потужність

середньорічну (ВП_т^с.р.)

ВП_т^п.р. = ВП_т^к.м.р.,

де ВП_т^к.п.р. – виробнича потужність на кінець попереднього року.

ВП_т^к.р. = ВП_т^п.р.+ ВП_т^н.- ВП_т^в.,

де ВП_т^н.- виробнича потужність, що надійшла за рік;

ВП_т^в. – виробнича потужність, що вибула за рік.

ВП_т^с.р. = ВП_т^п.р.+ ∑ВП_т^н.* М/12- ∑ВП_т^в.*(12-М)/12,

де М – кількість місяців функціонування виробничої потужності на рік.

У найзагальнішому вигляді виробнича потужність окремої ланки визначається таким чином:

ВП_т = ∑П_р. *m *Т,

де П_р.- продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру продукції за годину;

m – середньорічна кількість фізичних одиниць устаткування;

Т – річний фонд часу роботи устаткування, год.

Рівень використання виробничої потужності діючого підприємства визначається коефіцієнтом використання виробничої потужності як співвідношення річного обсягу продукції (величина виробничої програми у вартісному вимірі) й середньорічної величини виробничої потужності.

Напрямки поліпшення ефективності використання виробничої потужності:

- зменшення часу знаходження устаткування в ремонті;

- усунення диспропорцій між окремими виробничими ланками;

- підвищення інтенсивності використання обладнання;

- збільшення кількості споживачів.

Тема 4. Організація виробництва (операційної діяльності)

Ключові поняття:

виробничий процес; виробничий цикл; тривалість виробничого циклу

1.- Виробничий процес: визначення, класифікація, принципи

Виробничий процес - це сукупність взаємозв'язаних дій людей, засобів та предметів пpaцi, природних пpoцeciв, необхідних для виготовлення продукції.

Класифікація виробничих процесів:

1. За призначенням:

- основні процеси - це процеси безпосереднього виготовлення основної продукції підприємства, яка визначає його виробничий профіль, спеціалізацію і поступає на ринок як товар для продажу;

- допоміжні процеси - це процеси виготовлення продукції, яка використовується на самому підприємстві для забезпечення нормального перебігу основ­них процесів;

- обслуговуючі процеси, що забезпечують нормальні умови здійснення основних і допоміжних.

2. За перебігом у часі:

- дискретні - яким притаманна циклічність, зв'язана з виготовленням виробів певної форми;

- безперервні - перебіг яких не потребує технологічної циклічності.

3. За ступенем автоматизації:

- ручні - здійснюються безпосередньо робітником;

- механізовані - виконуються робітником за до­помогою машин;

- автоматизовані - викону­ються машинами під наглядом робітника;

- автоматичні - здійсню­ються машинами без участі робітника за попередньо розробленою програмою.

Принципи організації виробничих процесів:

1. Спеціалізація - обмеження (закріплення) окремих видів виробничих процесів або номенклатури продукції, що виготовляється у виробничому підрозділі (цех, дільниця), робочому місці;

2. Пропорційність - узгодження пропускної спроможності вcix частин виробничого процесу;

3. Паралельність - одночасне виконання окремих операцій i процесів при виготовленні одного виробу;

4. Безперервність - скорочення (зведення до нуля) перерв між суміжними технологічними операціями;

5. Прямоточність - пересування предметів праці протягом виробничого процесу найкоротшим шляхом, без зустрічних i зворотних переміщень;

6. Гнучкість - система адаптації виробничого процесу до змін (організаційних, технічних, економічних).

2. Організаційні типи виробництва

Одиничне виробництво характеризується широкою номенклатурою продукції i невеликим обсягом виробництва. Повторне виробництво такої продукції майже не відбувається. На таких виробництвах переважають технологічна спеціалізація цехів, наявність універсального обладнання та висококваліфікованих працівників, відносно велика питома вага ручної праці i тривалість виробничого циклу, значні витрати часу на переналагодження устаткування.

Серійне виробництво характеризується обмеженою номенклатурою i досить значним обсягом виробництва. Виготовлення окремих виробів періодично повторюється певними партіями (серіями). На таких підприємствах переважає технологічна i предметна спеціалізація цехів, наявність універсального й спеціального обладнання, високо й середньокваліфікованих робітників.

Масове виробництво характеризується вузькою номенклатурою продукції, великим обсягом тривалого виробництва. Переважає предметна спеціалізація цехів, наявність спеціального обладнання та автоматизованих систем, низько й висококваліфікованих робітників відповідно.

3. Організація виробничого процесу в чaci

Організація виробничого процесу в чаci характеризується способами поєднання операцій технологічного процесу, тривалістю виробничого циклу.

Виробничий цикл - це послідовність уcix виробничих операцій,необхідних для виготовлення продукції.

Тривалість виробничого циклу - iнтepвaл календарного часу, від початку першої виробничої операції до закінчення останньої.

Визначається тривалість виробничого циклу для одного виробу або певної пapтii,що виробляється одночасно.

Час виробництва - період часу, протягом якого відбувається безпосередній вплив на предмети праці робітника та/або машин та обладнання під його контролем, а також час природних процесів, що відбуваються у виробі без такої участі.

Час обслуговування - період часу, необхідний для здійснення контролю якості продукції i режиму роботи обладнання, підготовчо-заключних робіт, транспортування матеріалів, складування готових виробів.

Час перерв - період часу, протягом якого не відбувається виробничий процес, але продукція ще не готова i процес виробництва не завершений.

Регламентовані перерви:

- Внутрішньозмінні (перерви napтіонностi; перерви очікування; перерви комплектування);

- міжзмінні перерви.

Нерегламентовані перерви пов'язані з простоями обладнання і робітників з організаційних та технічних причин.

Структура виробничого циклу залежить від особливостей продукції, технологічних процесів її виготовлення. У безперервних виробництвах найбільшу частку займає час виробництва, в дискретних виробництвах значну частку становлять перерви. Мінімальна тривалість перерв спостерігається у масовому виробництві, максимальна – в одиничному.

4.Організація виробничого процесу у просторі

Просторова організація виробничого процесу передбачає розміщення робочих місць i виробничих підрозділів натериторії підприємства та забезпечення пересування предметів пpaцi по операціях за найкоротшими маршрутами. Виходячи з цих аспектів, розрізняють такі методи організації виробництва: непотоковий i потоковий.

Порівняльна характеристика методів організації виробництва:

Непотокове виробництво		Критерії порівняння:		Потокове виробництво
- Різноманітні предмети праці		1. Обробка предметів праці на одному робочому місці		- Однойменні предмети праці
- Окремими групами без прямого зв’язку		2. Розміщення робочих місць		- Послідовне розмі-щення за ходом лінії
- Складний маршрут з перервами між операціями		3. Маршрут пересування предметів праці		- Простий маршрут (конвеєр)
- Декілька видів операцій		4. Кількість операцій, що виконуються на одному робочому місці		- Одна або декілька схожих операцій
- Універсальне обладнання		5. Рівень спеціалізації устаткування		- Спеціальне обладнання
- Висококваліфіковані робітники		6. Рівень кваліфікації робітників		- Низькокваліфіковані робітники
- Велика тривалість виробничого циклу		7. Тривалість виробничого циклу		- Коротка тривалість виробничого циклу

На різногалузевих підприємствах відбуваються складні процеси подальшого еволюційного розвитку низки суспільних форм організації виробництва. Серед них виокремлюють такі форми:

- концентрація – усуспільнення виробництва через збільшення розмірів підприємств, зосередження процесів виробництва, робочої сили, засобів виробництва і випуску продукції на все більш великих підприємствах;

- спеціалізація – процес зосередження діяльності підприємства на виготовленні певної продукції або виконанні певних видів робіт;

- конверсія – перепрофілювання частини або всього виробничого потенціалу підприємства на виробництво іншої продукції під впливом докорінної зміни ринкового середовища або глобальних чинників розвитку економіки;

- комбінування – процес органічного поєднання в одному підприємстві багатьох виробництв, що належать до різних галузей промисловості чи народного господарства в цілому;

- диверсифікація – розвиток багатьох технологічно не зв’язаних між собою видів виробництва.

Дата добавления: 2014-12-07