Експертні методи дослідження 4 страница

69. Розслідування грабежів. 70. Розслідування розбійних нападів.

Вихідними даними для порушення кримінальної справи про грабіж або розбій є такі джерела: а) заява потерпілого; б) повідомлення службових осіб про вчинення злочину; в) заява очевидців про розбійницький напад; г) затримання з речовим доказом у момент вчинення злочину; ґ) інші джерела. Для порушення кримінальної справи про грабіж або розбій необхідна наявність у первісних матеріалах даних про характер та обставини події. Зміст початкового етапу розслідування грабежів або розбоїв у кожному конкретному випадку визначається слідчою ситуацією, яка так чи інакше пов'язана з обставинами. З урахуванням зібраних і задокументованих відомостей слідчий визначає їх вірогідність, достатність для початку розслідування і вирішує, чи забезпечать вони судову перспективу кримінальної справи. Якщо наявних відомостей недостатньо або вони викликають сумнів, то згідно зі ст. 97 КПК проводиться попередня перевірка. Ознаки, притаманні даному виду злочину: а) наявність ознак старанної підготовки, зухвальства, проявленого нападаючими; б) ретельне спостереження за жертвою, про що свідчать сліди, залишені на місці спостереження; в) характер спрямованості діянь: напад на людину, квартиру, дачу, вчинений з метою заволодіння грошима, цінним майном, документами або утаєння більш тяжкого злочину; г) спосіб зникнення з місця події; ґ) способи приховання і реалізації злочинно придбаного майна і цінностей; д) дані про осіб, які раніше вчинили подібні злочини, їхні зв'язки.

Встановлення названих ознак здійснюється як на стадії дослідчої перевірки, так і на початковому етапі розслідування. Початковий етап розслідування, типові версії: 1) мав місце грабіж чи розбійницький напад; 2) злочин вчинено підозрюваною чи іншою особою; 3) злочину не було, повідомлення неправдиве. У випадках, коли злочинець відомий, перед слідчим стоїть завдання перевірити його причетність до вчинення злочину. Перевірка версій і планування розслідування: а) проаналізувати показання потерпілих, свідків та інших осіб; б) перевірити за картотекою наявність нерозкритих грабежів чи розбоїв у даному районі чи населеному пункті, виявити можливих «гастролерів»; в) за даними криміналістичного обліку перевірити відбитки слідів рук, куль, гільз, зброї, автотранспорту, якщо вони використовувалися у вчиненні злочину. При плануванні затримання злочинців з речовими доказами, якщо про це відомо слідчому, слід передбачити: а) розміщення оперативних працівників, які беруть участь у затриманні, з урахуванням усіх можливих обставин опору з боку злочинців; б) питання щодо часу і моменту операції; в) можливі способи фіксації злочинних дій; г) способи належного процесуального затримання.

При збиранні процесуальне і криміналістичне значущих даних важливу роль у розслідуванні відіграє огляд місця затримання. Після затримання слід проаналізувати його результати і дати процесуально-криміналістичну оцінку наявній інформації. Після детального аналізу й оцінки результатів затримання та обшуку слідчий з урахуванням слідчої ситуації повинен скласти план допиту підозрюваного. Важливо виявити, якими матеріальними цінностями заволоділи злочинці, де і в кого вони знаходяться та які їхні характерні ознаки.

71. Розслідування вимагання.

Приводом до порушення кримінальної справи є заява особи, щодо якої застосовувалось вимагання або її близьких чи знайомих; повідомлення службових осіб державних органів або громадських організацій; повідомлення в засобах масової інформації; явка з повинною, а також безпосередня ініціатива правоохоронних органів. Типовими версіями на початковому етапі розслідування вимагання будуть такі: 1) вимагання дійсно мало місце; 2) інсценування вимагання. Інформація, яка є на цьому етапі, підлягає ретельній перевірці. На початковому.етапі розслідування вимагання можуть складатися такі типові слідчі ситуації'. 1) у правоохоронні органи надійшла інформація про те, що вимагачами сформульовані певні вимоги до потерпілого, висловлені в його адресу погрози або вже початі дії насильницького характеру чи потерпілим дана згода на передачу предмета вимагання, обговорені час і місце передачі; 2) потерпілий погоджується на вимоги вимагачів і передає їм предмет вимагання, після чого звертається з заявою в правоохоронні органи; 3) вимагання має довготерміновий характер, здійснюється організованими злочинними групами, проте жертва не звертається в правоохоронні органи, а про факт вимагання стає відомо з інших, у тому числі оперативних, джерел; 4) отримана інформація свідчить про утримання вимагачами заручників або викрадення ними людей.

Здійснення затримання вимагачів «на гарячому»: 1) забезпечити конфіденційність майбутніх дій і вжити заходів щодо запобігання можливого витоку інформації; 2) попередньо тайно вивчити місце майбутнього затримання, з огляду на те, що злочинці можуть здійснювати спостереження за цим місцем; 3) визначити необхідну кількість учасників затримання, дислокацію осіб, що забезпечують захоплення, підстрахування, прикриття, спостереження, відеофіксування, переслідування вимагачів по маршруту їхньої можливої втечі з урахуванням того, що злочинці можуть мати у своєму розпорядженні вогнепальну зброю та володіти навичками бойових єдиноборств; 4) провести інструктаж із заявником: про дії під час зустрічі із вимагачами; При проведенні операції затримання «на гарячому» доцільно: 1) затримати одержувачів у момент узяття ними предмета вимагання, а у випадку його оброблення хімічними маркерами, то після контакту предмета зі шкірою рук чи одягом; 2) присікти спробу сховати, а також позбутися отриманих предметів, наявної зброї, наркотичних речовин, документів; 3) запобігти застосуванню злочинцями зброї, вибухових пристроїв, а також по можливості звернутися за допомогою до спільників, які спостерігали за процесом передачі предмета вимагання; 4) зафіксувати акт затримання за допомогою відеозапису; 5) вжити заходів щодо виявлення та затримання спільників одержувача, що тайно спостерігали за тим, що відбувається.

З метою надання отриманому оперативним шляхом звукозапису або відеозйомці, а також переданому злочинцю предмету вимагання статусу судового доказу необхідно оформити такі документи: 1) протокол передачі потерпілим коштів із зазначенням вартості купюр та їхніх номерів або інших предметів вимагання з описом їхніх індивідуальних ознак і засобу маркування. 2) протокол вилучення у злочинця переданого йому предмета вимагання в момент затримання «на гарячому» оперативними співробітниками; 3) протокол огляду вимагача, а також вилучення одягу та його огляд у випадку застосування хімічного маркера; 4) протокол огляду вилучення у злочинця предмета вимагання; 5) протокол передачі потерпілому диктофона та встановлення його у визначеному місці; 6) протокол огляду звуко- або відеозаписуючих пристроїв; 7) протокол огляду звуко- або відеозаписуючих пристроїв після прослуховування магнітної плівки або перегляду відеокасети; 8) протокол допиту потерпілого;

72. Розслідування шахрайства.

Найбільш загальні типові слідчі ситуації: 1) є дані про подію злочину і особу злочинця; 2) злочинець затриманий відразу після вчинення злочину; 3) є дані про подію злочину, спосіб його вчинення, особа злочинця невідома; 4) є дані про подію злочину, але механізм вчинення шахрайства і особа злочинця невідомі. Запропоновані типові ситуації передбачають висунення і перевірку слідчих версій. У процесі розслідування повинні бути доведені такі обставини: подія шахрайства (час, місце, спосіб вчинення злочину та ін.); винність конкретної особи у шахрайстві і мотиви вчинення злочину; обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого; характер і розміри шкоди, заподіяної шахрайством; обставини, що сприяли вчиненню шахрайства. Для перевірки версії про те, що шахрайства не було, необхідно встановити, чи мав заявник майно і цінності, на які він посилається як на предмет злочинного посягання, чи не міг він його розтратити. У разі підтвердження заяви потерпілого порушується кримінальна справа. Як свідків допитують осіб, у розпорядженні яких перебувало майно, незаконно отримане шахраєм, інших осіб, які бачили чи мали контакт зі злочинцем до шахрайства або під час його вчинення. При допиті свідків необхідно з'ясувати обставини передачі майна, ознаки зовнішності злочинців, їх одяг, прикмети.

Слід визначити, коли їх бачили, про що розмовляли; які дії вказували на те, що злочинці переслідували шахрайські цілі, та ін. При допиті потерпілого необхідно з'ясувати: коли і за яких умов шахрай вчинив обман чи зловживання довір'ям і заволодів майном; чому потерпілий опинився в цьому місці; чи був він один або з ким-небудь з числа своїх знайомих; чи були якісь особи разом з шахраєм; як вони поводили себе; який спосіб шахрайства був застосований злочинцем; які предмети чи документи передано шахраю; Огляд місця події проводиться у тих випадках, коли передбачається можливість виявлення слідів злочину, відоме місце, де було вчинено шахрайство. Огляд предметів і документів (записок, візиток, грошових чи речових «ляльок», доручень, договорів та ін.), отриманих потерпілим від шахраїв, проводиться негайно при їх виявленні. Затримання підозрюваного повинно бути старанно підготовленим і несподіваним. Його необхідно проводити таким чином, щоб шахрай не зміг непомітно викинути чи знищити ті чи інші предмети, речі, документи. Після затримання шахрая проводиться особистий обшук затриманого, а потім обшуки за місцем його проживання та за місцем роботи. Допит підозрюваного повинен проводитись без зволікань. При цьому доцільно використовувати ефект раптовості. Наступний етап розслідування розпочинається з аналізу і оцінки зібраних фактичних даних, урахування нових слідчих ситуацій, визначення подальшого спрямування розслідування.

Типові слідчі ситуації: 1) встановлено конкретну особу та її причетність до вчиненого шахрайства, пред'явлено обвинувачення; 2) є підозрюваний, зібрані докази, але їх недостатньо для встановлення причетності підозрюваного до вчиненого шахрайства, обвинувачення не пред'явлено; 3) зібрано недостатньо доказів, немає підозрюваного, не встановлено особу злочинця; 4) зібрані докази свідчать про відсутність складу злочину (шахрайства) у діях підозрюваного. Типовими слідчими діями на наступному етапі розслідування є: допит свідків, допит підозрюваного (обвинуваченого), пред'явлення для впізнання, очна ставка, призначення та проведення експертиз та ін. На цьому етапі як свідків допитують осіб, які не були допитані раніше, але щось бачили, чули про розслідуваний злочин, знайомі з шахраєм. Проводиться допит підозрюваного (обвинуваченого). Пред'явлення підозрюваного для впізнання. Призначення і проведення експертиз пов'язано з необхідністю дослідження підроблених документів та інших предметів, що використовував шахрай.

73. Розслідування шахрайського заволодіння особистим майном громадян.

2) з метою заволодіння індивідуальним майном громадян:

підміна предметів продажу, обміну і грошових коштів, що підлягають передачі контрагенту (використання шахраями грошових і майнових «ляльок»);

продаж виробів нижчої, ніж передбачено домовленістю, якості (продаж прикрас з міді, латуні чи бронзи як золотих);

заволодіння предметами угоди без наміру виконати зобов’язання за договором (залишення потерпілого під якимось приводом і зникнення через прохідний двір — «протяг»);

обрахування потерпілого при розміні великих купюр грошей або при купівлі;

підкидання потерпілому фіктивних цінностей, втягнення його у «розподіл» знахідки і видурювання грошей як частини вартості «знайденого»;

обман під час азартних ігор;

проведення лотерей, ворожіння чи знахарство як форми обману;

позичання грошей без наміру повернути борг;

шлюбні афери;

збирання «пожертвувань»;

продаж невідчужуваного майна.

Способи шахрайства можуть бути поділені на види залежно від сфери соціально-економічної діяльності:

1) соціальної допомоги (підроблення документів з метою отримання пенсій чи допомог, надання довідки про значно завищену заробітну плату з метою підвищення пенсії та ін.);

2) побутового обслуговування (отримання речей, що дорого коштують, за документами своїх родичів, за викраденими чи знайденими документами);

3) страхування (завищення суми шкоди, що підлягає сплаті клієнтові внаслідок обумовлених страхових подій);

4) туризму (туристичні афери);

5) вивезення робочої сили за кордон (афери зі збирання грошей у бажаючих поїхати на заробітки) та ін.

Способи шахрайства поділяють залежно від характеру «стосунків», що виникають між підприємствами чи господарськими товариствами:

1) фіктивне представництво (використання фіктивних документів про належність до тієї чи іншої фірми з метою укладання договорів і отримання товару без оплати);

2) фіктивне посередництво (особа чи група осіб діють від імені неіснуючої фірми з метою укладення договору з підприємством на закупівлю в нього сировини, матеріалів тощо для іншого підприємства; від першого підприємства шахрай отримує матеріальні цінності, а від другого — гроші);

3) отримання позик під фіктивні проекти (шахрай пред’являє документи, що нібито підтверджують його наміри).

Залежно від тривалості злочину можна виділити такі способи шахрайства:

1) одноразові (отримання товару в кредит без наміру наступної виплати грошей);

2) тривалі (незаконне отримання пенсії або грошової допомоги).

Залежно від характеру локалізації шахрайства можуть бути названі такі способи:

1) спрямовані на вузьке коло жертв;

2) спрямовані на широке охоплення населення.

Місце і обстановка. Місце вчинення злочину обирається з урахуванням можливості реалізації обраного способу злочину, предмета посягання, особи жертви. Деякі спроби шахрайства можуть реалізуватися у кількох місцях, не пов’язаних між собою. Може йтися й про територіальне поширення будь-якого виду шахрайства. Шахраї можуть створювати «спеціальні фірми», в яких здійснюється збирання грошей від громадян (оформлення віз чи паспортів для виїзду за кордон, різні туристичні афери, довічне страхування, підтримка клубів, побудова класичних фінансових пірамід, благодійні заходи та ін.).

Шахрайські посягання з метою заволодіння колективним майном (майном юридичних осіб) вчиняються за місцезнаходженням власників чи зберіганням їх цінностей. У сучасних умовах все частіше шахрайські діяння відбуваються в установах (чи на підприємствах), де укладаються угоди: на біржах, у брокерських конторах, посередницьких фірмах, агентствах з нерухомості, адвокатських і нотаріальних бюро, під час аукціонів. Шахрайство, спрямоване на заволодіння майном фізичних осіб, вчиняється у місцях купівлі-продажу предмета посягання, на вулицях, вокзалах, за місцем проживання злочинця чи жертви.

Обстановка вчинення шахрайства тісно пов’язана зі способом злочину. При вчиненні шахрайства може мати місце створення злочинцем обстановки, що сприяє досягненню мети заволодіння цінностями шляхом обману чи зловживання довір’ям. Шахрай може демонструвати своє удаване знайомство із впливовими людьми (пред’являти візитні картки, фотографії, автографи), виявляти поінформованість із певних питань, пропонувати дружбу, запрошувати до ресторану, розповідати про себе. Шахрайський обман може виявлятися в конклюдентних діях, що вводять потерпілого в оману щодо необхідності передачі майна. Такими прийнято визнавати: використання форменого одягу особою, яка не має права його носити, і заволодіння на цій підставі майном; споживання продуктів під виглядом готовності сплатити їх вартість; зміна зовнішнього виду, форми чи властивостей різних предметів і видача їх за інші предмети з метою заволодіння майном.

Час вчинення злочину. Час є не тільки елементом криміналістичної характеристики злочину, а й дозволяє встановлювати черговість, розвиток різних явищ і процесів у часі. Важливо з’ясувати початок і закінчення шахрайського діяння, його протяжність у часі. Шахрайство може мати тривалий часовий період, складатися з кількох часових відрізків.

Здебільшого шахрайство вчиняється у денний час. Воно може бути пов’язано з часовим інтервалом діяльності тієї або іншої установи, організації чи підприємства.

74. Розслідування ухилення від сплати податків.

Слідчі ситуації початкового етапу розслідування ухилень від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів обумовлені характером джерел, з яких надходить інформація про порушення податкового законодавства. Залежно від цієї обставини можна виділити такі типові слідчі ситуації: 1. Інформацію про ознаки ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів отримано в результаті проведення документальної перевірки співробітниками податкової інспекції. У цій ситуації відсутній ефект раптовості, несподіваності для службових і матеріально- відповідальних осіб суб'єкта підприємницькоїдіяльності факту виявлення ознак вчинення розглядуваного злочину, атому програма дій слідчого набуває такого вигляду: аналіз і оцінка первинних матеріалів, зібраних і наданих співробітниками податкової інспекції; звірка цих матеріалів з відповідними нормативними актами, що регламентують порядок начислення і сплати податків; перевірка діяльності суб'єкта підприємницькоїдіяльності з метою виявлення фактів ухилення від сплати податків; документальне підтвердження виявлених фактів порушення податкового законодавства; перевірка фактів перерахування коштів із рахунку підприємства; виявлення і вилучення матеріальних цінностей і грошових коштів, не відображених у звітності; забезпечення можливості відшкодування матеріального збитку, заподіяного злочином; вирішення питання про можливості застосування положення, що міститься у ч. 4 ст. 212 КК України. Оцінки слідчим при вирішенні питання про порушення кримінальної справи первинних матеріалів, котрі сформовані і надані податковими органами, а також необхідність їх перевірки на початковому етапі розслідування. Серед матеріалів, що підлягають аналізу і оцінці слідчим, можна назвати такі: акт документальної перевірки (оригінал) із відповідними додатками (таблицями, до відками тощо), складений відповідно до вимог чинного законодавства; розписки керівника і головного бухгалтера, в яких підтверджується факт надання для перевірки усіх необхідних документів; пояснення службових осіб, відповідальних за правильне і своєчасне обчислення та сплату податків, зборів, інших обов'язкових платежів, з приводу виявлених порушень або їх письмові заперечення стосовно висновків документальної перевірки, дій інспектора, із наданням відповідних документів у виправдання виявлених порушень; копія прийнятого керівником податкового органу або його заступником рішення щодо акту податкової перевірки, в якому відображена остаточна сума недоплати, викладені обставини припущених порушень і названі докази на підтвердження цих порушень, а також наведені аргументи про відмову прийняти до уваги заперечення і пояснення службових осіб підприємства стосовно результатів документальної перевірки; копії скарг, копії відповідей на скарги та копії судових рішень (ухвал), якщо рішення за результатами податкової перевірки було оскаржено за підпорядкуванням або в судовому порядку; до відка про сплату суб'єктом підприємницької діяльності сум донарахованих податків; накази про призначення на посаду осіб, відповідальних за правильне і своєчасне обчислення та сплату податків, зборів, інших обов'язкових платежів; зас відчені копії бухгалтерських документів, звітів, декларацій та інших документів, що підтверджують факти не сплати податків.

Реалізація програми розслідування у зазначеній ситуації можлива шляхом упровадження комплексу слідчих дій і оперативно-розшукових заходів у такій послідовності: 1) допит податкового інспектора, який проводив документальну перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єкта для з'ясування змісту та результатів перевірки; 2) виїмка й огляд документів (письмових, інформації на магнітних носіях ЕОМ) та інших об'єктів, що мають значення для справи; 3) призначення і проведення за постановою слідчого додаткової або повторної документальної ревізії фінансово-господарської діяльності господарюючого суб'єкта; 4) обшук за місцем проживання і роботи службових осіб суб'єкта підприємницької діяльності, що перевіряється; 5) накладення арешту на вклади і майно з метою забезпечення можливої конфіскації та відшкодування заподіяних матеріальних збитків; 6) припинення операцій з використанням грошових коштів, що знаходяться на рахунку підприємства; 7) допит с відків (осіб, які тією або іншою мірою брали участь у здійсненні фінансово-господарських операцій, службових осіб, з якими підприємство здійснювало економічні взаємо відносини, та ін.); 8) допит службових осіб податкових органів Державної податкової адміністрації, які здійснювали поточний контроль за діяльністю суб'єкта підприємницької діяльності; 9) допит службових осіб, відповідальних за обчислення, сплату податків і своєчасне подання декларацій та розрахунків податків; 10) проведення очних ставок; 11) призначення відповідних судових експертиз (економічної, бухгалтерської, почеркознавчої, техніко-криміналістичного дослідження документів та ін.); 12) здійснення оперативно-розшукових заходів для виявлення матеріальних цінностей і грошових коштів, що належать обвинуваченим, встановлення осіб, які переховуються від слідства. 2. Інформацію про ознаки ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів отримано в результаті здійснення спільних заходів податкової міліції і податкової інспекції (Пенсійного фонду України, контрольно-ревізійного управління). Найважливішим чинником, що впливає на ефективність розслідування, є ефект раптовості. Завданнями програми розслідування в цій ситуації є: затримання на місці злочину (під час виробництва фальсифікованої продукції, транспортування або реалізації необлікованого товару), раптове проведення документальної ревізії та інвентаризації, виявлення, виїмка необхідних документів первинного обліку, бухгалтерських регістрів та інших документів, що містять інформацію про вчинені порушення.

Вилучені документи підлягають ретельному слідчому огляду на предмет встановлення в них матеріальних змін та наявність інтелектуальних протиріч. У подальшому до програми дій слідчого входять: допит с відків; проведення обшуку за місцем роботи і проживання підозрюваних осіб; відібрання зразків почерку і підписів для експертного дослідження в порядку ст. 199 КПК України; проведення допитів підозрюваних; проведення очних ставок, призначення відповідних судових експертиз. 3. Інформацію про ознаки ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів отримано в ході розслідування інших злочинів. Цій слідчій ситуації притаманні ознаки двох попередніх. У тих випадках, коли в ході розслідування певного злочину (наприклад, привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем — ст. 191 КК України) з'ясовується, що обвинувачений вчинив ще й ухилення від сплати податків і у справі є необхідні докази, то чинник раптовості для цієї службової особи є відсутнім. Водночас, коли в ході розслідування одного злочину виявляються ознаки вчинення ухилення від сплати податків іншими службовими особами, то тоді чинник раптовості, несподіваності зберігається і повинен враховуватися слідчим при обранні програми своїх дій, яка є аналогічною з попередньою слідчою ситуацією.

75. Розслідування хабарництва.

На початковому етапі розслідування можливі три типові ситуації: 1) є відомості про хабарництво, що відбулося, які надійшли від органів дізнання й хабародавця; 2) існує заява громадянина про вимагання у нього хабара й передбачувана її передача; 3) інформація про хабарництво отримана при розслідуванні іншого злочину. Процес розслідування ситуаційно обумовлений і впливає на обрання відповідних слідчих дій і оперативно-розшукових заходів. При розслідуванні хабарництва необхідно виходити з типових версій: 1) одержання і давання хабара дійсно мали місце; 2) мала місце провокація хабара; 3) мала місце інша (незлочинна) подія (наприклад, був повернутий борг); 4) службова особа виконала юридичне значущу дію, хабар не одержувала; має місце обмова.

Як першочергові слідчі дії при розслідуванні хабарництва можуть бути названі: допит заявника; допит хабародавця і хабарника; обшук у хабародавця і хабарника; затримання при одержанні хабара; огляд предмета хабара; огляд місця події; пред'явлення для впізнання предмета хабара. Допит заявника передбачає уточнення і деталізацію обставин, що містяться в заяві. Допит хабародавця. Під час такого допиту з'ясовується: коли і за яких обставин відбулося знайомство з хабарником; які склалися з ним стосун ки; скільки часу вони знайомі; які дії повинен був вчинити (або не вчинити) хабарник в інтересах хабародавця (чи інших осіб); у чому полягав предмет хабара; хто його визначив і яким чином; в який спосіб мав бути переданий хабар; чи були посередники і хто саме; чи відомі інші факти хабарництва та ін.

Під час розслідування хабарництва необхідно проводити виїмку документів. Йдеться про документи, в яких відображаються результати діяльності хабарника (накази, розпорядження, угоди, довідки та ін.). Обшук по такій категорії справ провадиться з метою виявлення предмета хабара, документів, що підтверджують дії хабарника, цінностей, записок та ін. Використання технічних засобів спостереження та фіксації, прослуховування телефонних переговорів (зняття інформації з каналів зв'язку). При розслідуванні хабарництва призначаються судові експертизи: технічна експертиза документів, судово-почеркознавча, судово-авторознавча, дактилоскопічна та інші трасологічні експертизи, судово-хімічна, судово-економічна та ін.

76. Розслідування злочинів, пов’язаних із забрудненням довкілля

У висуванні слідчих версій і плануванні розслідування слід враховувати такі ситуації: а) екологоспонтанні — одноразові екологічні порушення; б) екологодинамічні — постійно діючі забруднення довкілля; в) екологопрогностичні (латентні) — ситуації, коли шкідливі наслідки забруднень тільки прогнозуються та їм можна запобігти. Дії слідчого у цій ситуації зводяться до вирішення таких завдань: а) встановлення місця й часу катастрофи; б) встановлення її наслідків; в) встановлення причин катастрофи; г) встановлення рівня забруднення й жертв останнього; ґ) вживання профілактичних заходів. Іншим видом ситуацій у розслідуванні злочинів проти довкілля є екологодинамічна ситуація. Екологодинамічна ситуація характеризується двома ознаками: а) динамічністю як безперервним надходженням забруднюючих речовин; б) відносною сталістю забруднюючих речовин, що виділяються.

Типовою для такого роду ситуацій є атмосфера в районах металургійних і хімічних підприємств, нафтопромислів і нафтопереробних підприємств, місцях складування хімікатів, необхідних для сільськогосподарських робіт. Такі ситуації з повільнотекучих переростають у критичні, коли порушуються стандартні допуски та викиди або скидання, небезпечні для існування людей, тварин, рослинних насаджень. Дії слідчого у разі виявлення забруднення навколишнього середовища, що пов'язані з екологодинамічною ситуацією, зводяться до такого: 1) встановлюється факт забруднення; 2) проводяться перевірочні дії що до початку та закінчення забруднення; 3) встановлюється територія забруднення; 4) наслідки забруднення атмосфери, вплив на людей (ступінь отруєння); 5) встановлюється матеріальний збиток, що нанесений забрудненням довкілля. За наявності даних, що дають підставу для порушення кримінальної справи, остання порушується та проводяться невідкладні слідчі дії.

Третя ситуація має найменування екологопрогностичної. її сутність полягає у тому, що вона носить прихований характер і не має явних ознак забруднення навколишнього середовища. Разом із тим, характер виробництва, як і можливих викидів, дає підстави для прогнозування можливих шкідливих наслідків. Ознаки екологопрогностичної ситуації можуть знаходити своє вираження в окремих порушеннях, що не спричиняють забруднення навколишнього середовища. Разом із тим, такі порушення, що мають характер виробництва, можуть у разі їхнього повторення викликати тяжкі, іноді катастрофічні наслідки. Останнє вимагає профілактики несприятливих наслідків.

Дата добавления: 2015-06-04