Поточний модульний контроль 2 страница

- надавати науково обґрунтований прогноз стану політичних явищ та процесів;

- формувати цінності орієнтації, політичні переконання, і на основі цього займати активну життєву позицію;

Дисципліна базується на системі знань з:

- історії, основ суспільствознавства, основ правознавства програм загальноосвітньої середньої школи,

- історії України, правознавства, філософії на рівні програм Херсонського національного технічного університету

Рекомендації тим, хто вивчає дисципліну “Політологія”:

- систематично вивчати лекційний теоретичний матеріал, з незрозумілих питань отримувати консультації лектора, викладачів кафедри,

- активно брати участь в семінарських заняттях,

- брати участь у роботі політичного дискусійного та наукових гуртках.

1. СТРУКТУРА ДИСЦИПЛІНИ

Таблиця 1

факультет	Форма навчання	Курс	Семестр	ВСЬОГО год.	В тому числі	Контроль
Лекції	Сем.	Лабор.	Самост.	Залік	Іспит
кібернетики	денна	3-4	5-7				-		-	+

2. РОЗПОДІЛ НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ ЗА ТЕМАМИ В ТЕМАТИЧНОМУ ПЛАНІ

Таблиця 2

№	Теми курсу	Кількість годин
РАЗОМ	Лекції	Сем.	Самост.
Змістовний модуль № 1
1.	Політологія як наукова навчальна дисципліна.
2.	Історія світової політичної думки.
3.	Розвиток політичної думки в Україні: історія та сучасність
Змістовний модуль № 2
4.	Політичне життя суспільства
5.	Політична система суспільства
6.	Держава та громадянське суспільство: походження та сутність.
7.	Політичні режими.
8.	Політична діяльність і політичні відносини.
9.	Політична свідомість: ідеологічний та культурно-психологічний аспекти
РАЗОМ

Методичні рекомендації щодо підготовки до семінарських занять та написання індивідуальної роботи

Семінар - це загальновживана назва широко застосовуваного виду занять з різноманітних навчальних дисциплін, частіше - з гуманітарних наук.

Семінарське заняття є однією з найважливіших форм навчального заняття у вищому навчальному закладі, яке проводиться у формі дискусії навколо попередньо визначених тем, до котрих студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань. Семінари проводяться з основних тем навчальної програми і є ефективною формою закріплення теоретичних знань, отриманих на лекціях і під час самостійної роботи з навчальною і науковою літературою.

Головна мета семінарських занять - опанування студентами навчальної дисципліни, забезпечення глибокого і всебічного аналізу та колективного обговорення основних проблем курсу, навчання їх елементам творчого застосування отриманих знань на практиці.

Основними завданнями семінарських занять є:

закріплення у студентів теоретичних знань;

оволодіння ними науковим апаратом, навичками усного і письмового

викладання навчального матеріалу;

залучення їх до науки, наукових досліджень;

прищеплення їм навичок творчого мислення, самостійного

формулювання та висловлювання власних думок, а також захисту

висунутих наукових положень і висновків;

формування в них правового світогляду, здатності пов'язувати

загальнотеоретичні положення з вимогами повсякденної практики

державно-правового будівництва в країні.

Види проведення семінарських занять можуть бути різноманітними. Вони залежать від типу семінару, змісту і особливостей теми, складу студентів. Найбільш поширеними видами на семінарі є: розгорнута бесіда; виступи з індивідуальними роботами, доповідями; диспут у формі діалогу; круглий стіл тощо.

Треба пам'ятати, що якість семінару перш за все залежить від підготовки студентів до нього, тому при підготовці до семінару кожен студент повинен уважно ознайомитися з планом, який відображає зміст чергової теми заняття: прочитати і продумати свої лекційні записи, які відносяться до теми семінару; вивчити чи законспектувати рекомендовану літературу; скористатися при потребі консультацією викладача; скласти розгорнутий план, тези чи конспект виступу з усіх питань теми заняття.

Студентам необхідно відвідувати кожне семінарське заняття. Пропуск семінару позбавляє студента можливості усвідомити, закріпити та отримати цілісне уявлення по тій чи іншій темі. Крім того, це створює значні труднощі при підготовці до підсумкового модульного контролю, іспиту.

Деякі питання роботи на семінарі:

1) Переважну більшість семінарських занять буде проведено у формі інтерактивної дискусії, під час якої викладач здійснює поточний контроль якості знань студентів, перевіряє виконання їх завдань самостійної роботи;

2) семінарське заняття починається вступним словом викладача, в якому він розкриває значення теми і цілі заняття, форми і методи його проведення;

3) студент, розкриваючи зміст того чи іншого питання теми семінарського заняття повинен пов'язувати матеріал з актуальними проблемами сучасності, наводити приклади;

4) кожному студенту необхідно постійно вдосконалювати навички володіння державною мовою, правильного вживання понять і термінів. Систематичні виступи на семінарах сприяють поповненню словарного запасу, а також вмінню лаконічно і точно висловлювати свої думки;

5) студенти повинні уважно слухати виступи своїх однокурсників і оцінювати наскільки глибоко розкрите питання. Це дає можливість кожному присутньому на семінарі висловити свою точку зору та подолати прогалини, які мали місце у відповіді. Активна участь на семінарських заняттях прищеплює навички участі в дискусії, аналізі різних точок зору, вмінню відстоювати свою позицію; після закінчення виступу студента відбувається обговорення проблеми. При цьому викладач не тільки направляє обговорення на розкриття вузлових питань, але і дає змогу виступити усім учасникам семінару. Якщо ж доповідач чи інший виступаючий на семінарі припускає явні помилки, то для виключення втрати часу викладач може його зупинити і надати слово іншому;

6) закінчується семінарське заняття заключним словом викладача, в якому аналізується ступінь розкриття теми, оцінюються всі форми часті студентів на семінарі (виступ з питання, індивідуальної роботи, повідомлення, доповнення, зауваження тощо) та нараховуються рейтингові бали, дається завдання на наступне заняття. Обов'язковим компонентом семінарського заняття з навчальної дисципліни «Політології» є підготовка індивідуальної роботи з найбільш актуальних та складних тем дисципліни.

Індивідуальна робота нє є дослівним переказом тексту підручника або навчального посібника, а являє собою одну з форм наукового дослідження на певну тему, творчо перероблену на основі знайомства зі станом сучасних наукових досліджень або виклад основних положень певних видань чи їх частин

Індивідуальна робота має бути виконано самостійно. Мета написання Індивідуальної роботи полягає у набутті студентом знань з політології, вміння і навичок працювати з науковою літературою і нормативно-правовими актами, самостійно аналізувати і узагальнювати матеріал, робити і формулювати власні висновки та пропозиції.

За допомогою індивідуальної роботи студент глибше вивчає найбільш складні проблеми навчальної дисципліни, вчиться правильно оформлювати роботу та докладати результати своєї праці.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1. Політологія як наукова та навчальна дисципліна

1. Об'єкт, предмет та функції політології.

2. Методологічний та методичний інструментарії політології.

3. Місце політології в системі соціально-гуманітарних наук.

Література [4-6; 8; 11; 14; 16; 19; 24; 25; 28; 32-34; 42]

Тема 2. Історія світової політичної думки

1. Політичні вчення Стародавньої Греції та Стародавнього Риму: порівняльна характеристика.

2. Християнська політична геологія Аврелія Августина та Фоми Аквінського.

3. Співвідношення політики та моралі у вченні Н. Макіавеллі.
4. Політичні концепції Нового часу: загальна характеристика.

5. Політичні вчення кінця XVIїї початку XIX ст. Ліберальна політична думка (А. Токвіль). Виникнення й еволюція соціаль­но-політичних утопій.

6. Формування політології як самостійної наукової галузі та суча­сна політична наука.

Література |1; 4; 13; 15; 17; 22; 25; 43]

Тема 3. Зародження і розвиток політичної думки в Україні

(X — початок XX ст.)

1. Еволюція політичних ідей від Київської Русі до козацько-гетьманської держави.

2. Суспільно-політична думка доби українського національного відродження.

3. Політичні ідеї української еміграції: Дмитро Донцов, В'ячеслав Липинський, Володимир Винниченко, Іван Лисяк-Рудницький.

4. Формування сучасної політичної думки і науки в Україні. Обґрунтування новітньої української державності: "Декларація про державний суверенітет України", "Акт про державну само­стійність України", Конституція 1996 року.

Література [3; 4; 7; 12; 18; 20; 23; 25; 26; 29; 31; 33]

Тема 4. Політичне життя суспільства

1. Політична влада як системоутворюючий чинник політичної си­стеми та інструмент політики.

2. Основні концепції політичної влади.

3. Форми та механізм політичної влади.

4. Демократія як форма і спосіб організації суспільно-політичного життя.

5. Сутнісні риси демократії та демократичні критерії вла­ди.

Література [4; 5; 8; 11; 24-26; 28; 33; 38; 40-42]

Тема 5. Політична система суспільства

1. Політична система суспільства: поняття, структура, функції.

2. Суспільно-політичний устрій сучасної України: загальна хара­ктеристика.

3. Роль політичних партій в політичній системі суспільства.

4. Становлення багатопартійності в Україні: проблеми та перспе­ктиви.

Література [2-4; 18; 20; 23; 25; 28; 29; 31].

Тема 6. Держава та громадянське суспільство: походження та сутність

1. Поняття, ознаки, функції держави.

2. Форми державного правління та державного устрою.

3. Держава і громадянське суспільство: діалектика взаємодії.

4. Конституція України і формування громадянського демокра­тичного суспільства в Україні.

Література |4; 9; 10; 20; 21; 24-26; 28; 35]

Тема 7. Політичні режими як форми організації політичної системи

1. Поняття і типологія політичних режимів.

2. Поняття та ідейні витоки тоталітаризму. Соціальні та політичні умови виникнення тоталітаризму та причини його історич­ної приреченості.

3. Сутнісні риси авторитаризму. Конструктивні можливості та недоліки авторитаризму.

4. Демократія як форма політичного режиму. Вибори як інститут безпосередньої демократії. Проблеми утвердження демократичного політичного режиму та конституційні гарантії демократії

Література |4; 5; 11; 24-28; 37; 44]

Тема8. Політична діяльність і політичні відносини

1. Поняття, типологія, стилі та форми політичної діяльності. Функції виборів в демократичному суспільстві.

2. Виборча кампанія як форма політичної діяльності. Функції виборів в демократичному суспільстві.

3. Види виборчих систем: мажоритарна, пропорційна, змішана. Роль референдуму в системі демократії.

4. Політичні відносини як процес узгодження суспільних інтересів. Типологія та основні форми політичних відносин.

5. Значення політичної влади для розвитку та функціонування політичних відносин. Конституція України і процес поглиблення демократизації політичних відносин, стабілізації політичного життя.

Література |3; 4;20;25; 26-28; 30; 31]

Тема 9. Політична свідомість: ідеологічний та культурно-психологічний аспекти

1. Політична свідомість: зміст, структура, типологія. Характеристика розвитку та стану політичної свідомості в сучасній Україні.

2. Політична ідеологія: проблема надмірної ідеологізації суспільства та ідеологічної безпорадності. Національна ідея та ідеологія державотворення в Україні.

3. Політична психологія. Особистість як суб'єкт політики та масова політична психологія.

4. Етичні засади політики. Етика не насильства та її політичний аспект.

5. Сутність, структура, типи політичної культури. Історичні особливості формування політичної культури в Україні, її сучасний стан. Конституція України як нормативний документ для ціннісних орієнтацій політичної культури суспільства.

Література [4; 7; 25; 26; 38-40]

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Розкрийте зміст поняття "політика". Запропонуйте можливі тлумачення цього поняття. Чому, на ваш погляд, щодо визначення політики йдеться передусім про владу та державу?

2. Дайте характеристику феномена влади. Прокоментуйте визначення політології як науки про владу.

3. Що вивчає політологія?

4. Які функції виконує політологія в системі суспільно-політичних наук?

5. Чому античні погляди на політику здобули назву філософсько-етичних?

6. Що нового було привнесено в античну політичну думку Цицероном?

7. У чому полягає своєрідність християнської політичної думки? Розкрийте, яких змін зазнала політична думка Європи за часів Відродження та Нового часу.

8. Як співвідносяться політика та мораль у вченні Н. Макіавеллі?

9. Що дає підстави вважати Дж. Локка засновником сучасного лібералізму?

10. Які положення "теорії суспільного договору" Ж. Ж. Руссо зумовили популярність його поглядів за часів Великої Французької революції?

11. Які негативні наслідки демократії можуть бути з точки зору А. де Токвіля?

12. Які типи легітимної влади виділяє М. Вебер?

13. Які морально-правові та релігійні уявлення про суспільство характерні для політичної думки доби Київської Русі?

14. Дайте характеристику Конституції П. Орлика як втілення української державницької ідеї.

15. Охарактеризуйте шляхи національного і соціального відродження України, що їх розкрито у політичних поглядах членів Кирило-Мефодіївського братства.

16. Охарактеризуйте основні риси національно-політичної доктрини М. Грушевського.

17. У чому полягає своєрідність поглядів В. Винниченка на державну організацію та відродження української нації?

18. Який документ завершує формування новітньої української державності: "Декларація про державний суверенітет України", "Акт про державну самостійність України" чи "Конституція України 1996 року"?

19. Як би ви охарактеризували сутність та роль політичної влади в суспільстві?

20. Що таке суб'єкт влади? Які властивості йому притаманні? Що примушує об'єкт влади "підкорятися" суб'єкту?

21. Дайте характеристику демократії як форми народовладдя.

22. Розкрийте функції виборів в демократичному суспільстві. Прокоментуйте вислів: вибори — це інститут безпосередньої демократії.

23. Розкрийте функції виборів в демократичному суспільстві. Охарактеризуйте виборчу кампанію як форму політичної діяльності.

24. Дайте порівняльнухарактеристику видів виборчих систем.

25. Назвіть відомі вам форми політичних відносин. Яка з них найбільш адекватно виражає суть політичних відносин у демократичному суспільстві?

26. Розкрийте поняття політичної системи суспільства. Які функції виконує політична система?

27. Місце та роль держави в політичній системі суспільства.

28. Охарактеризуйте, яку роль відіграють політичні партії в політичній організації суспільства? Розкрийте поняття "партійна система суспільства".

29. Чи є, на вашу думку, стабільність політичної системи необхідною умовою нормального функціонування суспільства? Обґрунтуйте вашу відповідь.

30. Дайте характеристику політичної системи сучасної України.

31. Яку роль відіграє держава в політичній системі суспільства?

32. Розкрийте зміст понять "форма державного правління" та "форма державного устрою". Дайте характеристику основних форм державного правління та державного устрою.

33. Поясніть співвідношення суспільства та держави.

34. Громадянське суспільство та правова держава: поняття, структура, ознаки. Охарактеризуйте сучасний етап формування громадянського суспільства в Україні.

35. Які основні параметри для визначення політичних режимів ви б виокремили?

36. Які тенденції розкрито у динаміці названих політичних режимів: тоталітарний, жорстко авторитарний, авторитарно-демократичний, демократично-авторитарний, ліберальний, демократичний, анархо-демократичний

37. Дайте характеристику демократії як форми політичного режиму. Які, на вашу думку, існують недоліки та переваги демократичних політичних режимів?

38. Дайте характеристику особистості як суб'єкту політики. Поясніть взаємодію політичної свідомості особи, соціальної групи, суспільства.

39. Розкрийте суть проблеми надмірної ідеологізації суспільства.

40. Моральна парадигма сучасного політичного мислення: ідея та реальність.

41. Що таке політичний лідер? Політичні лідери сучасної України: політичний портрет.

42. Політична культура сучасної України: проблеми та перспективи.

Підготовка індивідуальної роботи включає в себе наступні етапи:

1) вибір теми;

2) підбір і вивчення спеціальної літератури

3) складання плану

4) викладення змісту теми;

5) оформлення

6) усний виклад

1. Вибір теми

Студент самостійно обирає тему з запропонованого переліку. Допускається закріплення декількох студентів за однією і тією ж темою індивідуальної роботи. В такому разі на семінарських заняттях один з них доповідає, а інші виступають з доповненнями та уточненнями. Студент може в обсязі навчальної програми дисципліни сам запропонувати тему індивідуальної роботи, узгодив її з викладачем.

При виборі геми студенту слід керуватися своїми інтересами до певної проблеми, можливостями підбору літератури та інше.

2. Підбір і вивчення спеціальної літератури

Роботу над індивідуальною роботою потрібно починати з вивчення стосовно обраної теми відповідного розділу підручника, навчального посібника, конспектів лекцій. Після того як загальне уявлення про обрану тему склалося, студенту слід приділити серйозну увагу підбору і вивченню нормативно-правових актів та літератури, орієнтовний список якої наведено після кожної теми. Однак запропонований перелік джерел не повинен зв'язувати ініціативу студента. Він може та мусить використати інші роботи, самостійно підібрані внаслідок вивчення бібліографії за обраною проблематикою.

Вивчаючи ту чи іншу наукову працю, студент повинен сприймати її крізь призму тих основних проблем, що їх вирішував автор. Без усвідомлення проблеми неможливо виділити головне й істотне, важко відокремити тезу від аргументів і практично неможливо перебороти формальне ставлення до змісту досліджуваної праці.

4. Складання плану індивідуальної роботи

Після ознайомлення з літературою та нормативно-правовими актами студент складає план, в якому конкретизуються питання обраної теми та який включає в себе:

вступ;

основну частину (виклад змісту теми);

висновки;

список використаної літератури.

Вступ є обов'язковою частиною, в якому стисло обґрунтовується актуальність, наукова і практична значимість обраної теми, вказується на її місце в структурі дисципліни політологія, формулюються цілі дослідження.

Основна частина індивідуальної роботи складається з розділів та підрозділів, в яких мають бути послідовно розглянуті всі питання теми. При цьому слід мати на увазі, що кількість розділів та підрозділів не регламентується, але недоцільно їх робити невеликими за обсягом. Якщо матеріал важко розбити на декілька частин через його тісну змістовну і логічну послідовність, розділ можна не розбивати на підрозділи.

При визначенні назв розділів і підрозділів необхідно знати, що назва розділу не може повторювати назву теми роботи, а назва підрозділу повторювати назву розділу.

Заключна частина має містити висновки, в яких формулюються результати дослідження, оцінки проаналізованого матеріалу, пропозиції чи рекомендації з досліджуваної проблематики.

Вступ і висновки індивідуальної роботи разом не повинні перевищувати одну чверть його обсягу.

4. Викладання змісту теми

Після підбору і вивчення літератури, визначення плану слід приступити до узагальнення та систематизації зібраного матеріалу. Виклад матеріалу повинен бути чітким, логічним та послідовним. Викладати матеріал у індивідуальній роботі рекомендується у безособовій формі висловлювання (наприклад, "вважаємо", "думаємо", "рахуємо" та інше). Необхідно вживати терміни, властиві даній науці, уникати незрозумілих понять та складних граматичних оборотів. Терміни, окремі слова і словосполучення допускається змінювати прийнятими текстовими скороченнями, значення яких зрозуміле з контексту індивідуальної роботи.

При використанні цитат з літературних та наукових джерел слід пам'ятати, що вони необхідні для підтвердження думки автора реферату, або ж для висловлювання своєї думки на противагу іншій. Занадто зловживати ними не слід.

Студенту доцільно звернути увагу на такі характерні недоліки, які трапляються при написанні індивідуальної роботи і які можуть привести до незадовільної оцінки:

механічне, дослівне переписування використаної літератури; поверховий, не аргументований виклад основних теоретичних положень;

невідповідність між змістом роботи та її планом;

абстрактний виклад теми, відсутність посилань на чинне

законодавство України;

недбалість і неграмотність викладу.

Отже, основними вимогами до написання індивідуальної роботи є вміння виділяти головні теоретичні питання і роз'яснювати їх на конкретному матеріалі, логічно та послідовно розкривати зміст теми, використовуючи при цьому сучасну літературу.

5. Оформлення індивідуальної роботи

Студент повинен пам'ятати, що через оформлення індивідуальної роботи, його зовнішній вигляд, викладач формує першу думку про зміст матеріалу. Тому кожному студенту необхідно опанувати техніку й етику оформлення наукової праці та дотримуватись стандартних вимог, які висуваються щодо індивідуальної роботи.

Починається робота з титульного листа, який оформлюється згідно зі зразком (додаток 1).

Після титульного листа, на другій сторінці індивідуальної роботи подається план роботи (додаток 2).

Кожна структурна частина роботи повинна починатися з нової сторінки та мати заголовок, який відповідає плану індивідуальної роботи. Заголовки слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапок в кінці, не підкреслюючи. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, тоді їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку не допускається.

Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом має бути не менше, ніж три інтервали, якщо індивідуальна робота виконаний рукописним або машинописним способом, та не менше, ніж два інтервали, якщо робота виконана за допомогою комп'ютера.

Розділи слід нумерувати арабськими цифрами без крапок в кінці. Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номеру розділу і порядкового номеру підрозділу, відокремлених крапкою (наприклад - 1.1, 1.2).

Усі сторінки, починаючи з другої, послідовно нумеруються з поставленням арабських цифр за загальним правилом у нижньому правому куті, без крапки в кінці. Слід мати на увазі, що першою сторінкою індивідуальної роботи є титульний лист, на якому нумерація сторінки не ставиться, але враховується при нумерації наступної сторінки.

Індивідуальна робота т пишеться чітким, розбірливим почерком, або друкується на одному боці аркуша білого паперу форм А4 (розмір 210x297 мм) через два міжстрокових інтервали для друкарсько'¹' машинки і півтора - для комп'ютера, з обов'язковим додержанням при цьому такої ширини полів: зверху і знизу -20 мм, зліва - 25-30 мм, справа - 10 мм. На одній сторінці повинно бути не більше 32-40 рядків.

Загальний обсяг індивідуальної роботи не повинен перебільшувати 24 друкованих сторінок тексту через 2 інтервали чи 16 - через 1,5 інтервали.

Робота повинна бути зброшурована і підшита. На останній сторінці ставиться число, місяць та рік виконання роботи, а також підпис виконавця.

Оформлення списку використаної літератури є важливою складовою написання індивідуальної роботи. В список включаються тільки ті джерела, які використовувались при написанні індивідуальної роботи або на які зроблено посилання в самій роботі. Список літератури в загальний обсяг індивідуальної роботи не включається, але нумерація сторінок продовжується.

При оформленні списку використаної літератури його слід умовно розділити на дві частини: спеціальна література (нумерація, при цьому запишається наскрізною).

Нормативно-правові акти розміщуються за їх юридичною силою (Конституція, закони, підзаконні нормативні акти - укази Президента, постанови Кабінету Міністрів України і т. ін.). Нормативно-правові акти однакової юридичної сили розміщуються в хронологічному порядку.

Наприклад:

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради
України 28 червня 1996 р. // Голос України. - 1996. - 13 липня.

2. Декларація про державний суверенітет України: (16 липня 1990 р.). -
К., 1991.-8с.

3. Постанова Верховної Ради УРСР "Про оголошення незалежності
України" від 24 серпня 1991 р. // Відомості Верховної Ради
Української РСР. - 1991. - №38 - Ст. 502.

До спеціальної літератури відносяться монографії, підручники, навчальні посібники, наукові статті та ін. Дані джерела розміщуються в алфавітному порядку назв або прізвищ перших авторів. Спочатку вказують прізвище автора, його ініціали. Потім - назву праці, місто видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок. Якщо праця автора розміщена у збірнику робіт, журналі чи газеті, то після назви ставиться дві косі лінії, а далі назва збірника чи журналу, місце, рік видання та його номер (або випуск), і на яких сторінках даний матеріал надрукований. Для газетної статті, крім назви і року видання, вказують так само дату. При цьому джерела треба писати мовою оригіналу.

Наприклад:

1. Опришко В. Державно-правова реформа в Україні: основні
напрямки. // Право України. - 1998. - №1. - с. 27-32.

2. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. Вид. третє. - X.,

Консум, 2002. - 528 с.

Важливе значення має правильне оформлення посилань на джерела та матеріали, які студент використовує при написанні індивідуальної роботи. Рекомендується

наступний варіант оформлення посилань. Нумерація усіх посилань з визначенням номера джерела даного посилання у списку використаної літератури. У такому разі посилання оформлюється у квадратних дужках з указанням сторінки.

Наприклад:

Цитата в тексті: „В адміністративній науці загальноприйнято, що..."

[11,с. 145].

6. Усний виклад індивідуальної роботи

Після написання індивідуальної роботи студент повинен докласти його зміст на семінарському занятті. Автор роботи протягом десяти хвилин має викласти основні положення розділів та підрозділів свого дослідження, обґрунтувати наукову і практичну значимість обраної теми, сформулювати пропозиції чи рекомендації. Після виступу, при необхідності, відповісти на запитання викладача та інших учасників семінару.

За результатами обговорення написаного і докладеного індивідуальної роботи студенту виставляється відповідна кількість балів, які враховуються при виставленні підсумкової оцінки з навчальної дисципліни.

Дата добавления: 2017-01-13