ПЕДІАТРІЯ Лекція № 6

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ГІГІЄНА СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ

У ДІТЕЙ

План лекції:

1. Будова і робота серця. Його вікові особливості.

2. Вікові особливості реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження. Гігієна серцево-судинної системи дитини.

3. Захворювання серця та судин у дітей: природжені вади серця, міокардити, ревматизм.

. БУДОВА І РОБОТА СЕРЦЯ. ЙОГО ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ.

Кров постійно рухається завдяки безперервній роботі серця. Серце — порожнистий м'язовий орган масою 180-300 г і завбільшки з кулак людини. Воно розташоване ліворуч від центра грудної клітки, в серцевій сумці — перикарді. Перикард складається із двох листків — парієтального і вісцерального. Парієтальний — зовнішній, складається із щільної волокнистої тканини. Вісцеральний (епікард) —внутрішній, який є серозною оболонкою, що захищає серце. Між цими листками є порожнина, заповнена серозною рідиною. Під перикардом розміщені міокард та ендокард. Міокард — серцевий м’яз, який складається з клітин, що забезпечують автоматичне скорочення серця. Ендокард — це гладенька оболонка, що вистеляє з середини серце і його клапани.

Ліва і права половини серця розділені суцільною перегородкою. У лівій знаходиться артеріальна кров, у правій — венозна. Горизонтальною перегородкою серце розділене на верхню і нижню частини, тому воно має чотири камери: дві верхні — передсердя, дві нижні, товстостінні — шлуночки.

У горизонтальних перегородках містяться стулкові клапани: зліва — 2-стулковий (митральний), справа — 3-стулковий. Подібні клапани містяться між лівим шлуночком і аортою та між правим шлуночком і легеневою артерією. Стулки відкриваються, якщо кров виштовхується нормально, і герметично закриваються, щоб попередити зворотну течію крові. Відкривання і закривання клапанів відбувається внаслідок скорочення або розслаблення серця. У великих судинах знаходяться півмісяцеві клапани, які перешкоджають зворотному току крові.

Ріст серця перебуває у тісному зв’язку із загальним ростом тіла дитини. У новонародженої дитини серце має кулясту форму, розмішене значно вище, ніж у дорослої людини, займаючи поперечне положення. Перегородка між двома передсердями має отвір, який заростає на другий тиждень після народження. Через відносно великі розміри воно займає значний об’єм грудної порожнини. Шлуночки і клапани недорозвинуті. Правий шлуночок має більший об’єм ніж лівий, товщина їх стінок однакова. До кінця першого тижня після народження функціонально починає переважати лівий шлуночок.

Найбільш енергійно серце росте в перші два роки життя та в кінці підліткового періоду. Протягом першого року життя ріст передсердь випереджає ріст шлуночків, потім вони ростуть з однаковою інтенсивністю, а після 10 років ріст шлуночків випереджає ріст передсердь. За перші 8 місяців маса серця збільшується в два рази, у 3 роки вона потроюється. Найактивніше збільшуються маса і об’єм порожнини лівого шлуночка. Зростання ваги серця у дівчат відбувається швидше і менш рівномірно, ніж у хлопчиків.

6. ПОНЯТТЯ ПРО ПУЛЬС ТА КРОВ'ЯНИЙ ТИСК. ЇХ ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ.

Із серця кров порціями поступає у судини, що викликає їх розтягнення і коливання. Внаслідок цього виникає пульсова хвиля, яка поширюється від серця до периферичних судин. Пульс — це ритмічні коливання кровоносних судин, які виникають внаслідок скорочення і розслаблення серця.

Частота серцевих скорочень залежить від віку людини: у новонароджених вона становить 140 уд./хв., у дорослої людини — 75 уд./хв. У юнаків статеве дозрівання закінчується пізніше ніж у дівчат, тому у юнаків максимум роботи серця припадає на 17-18 років, а у дівчат — у 15-16 років.

У судинах кров перебуває під перемінним тиском, який визначається в основному двома факторами — інтенсивністю серцевих скорочень і опором периферичних судин. Під час скорочення шлуночків виникає максимальний (систолічний) тиск; у фазі розслаблення тиск крові зменшується і стає мінімальним (діастолічним). Різниця між максимальним і мінімальним тиском називають пульсовим тиском. У плечовій артерії людини максимальний тиск становить 110-125 мм. рт. ст., мінімальним — 60-80 мм. рт. ст., пульсовий — 40 мм. рт. ст. Найбільша швидкість течії крові у аорті — 5 м/сек.

В період статевого дозрівання підсилення функцій статевих залоз викликає перебудову дитячого організму. В деяких підлітків може проявитися т.зв. “юнацьке серце”, викликане нерівномірністю росту серця і кровоносних судин. Нагнітальній силі серця протидіє опір відносно вузьких кровоносних судин, тоді як маса тіла в цей період різко збільшується. Пульс і тиск крові в таких дітей стають нестійкими (часто значно підвищеним або пониженим), спостерігається тахікардія. Підлітки жаліються на серцебиття, задишку, схильність до запаморочень і втрату свідомості. “Юнацьке серце” є тимчасовим явищем і вимагає обережності при дозуванні фізичних навантажень. (Не рекомендуються заняття важкою атлетикою, боксом, боротьбою; рекомендуються плавання, лижі, теніс)

З віком ЧСС знижується, тиск крові зростає, однак в дітей ці показники є дуже лабільними і часто залежать від фізичних навантажень, положення тіла, настрою тощо. Після 50 років максимальне значення кров'яного тиску збільшується до 130-145 мм. рт. ст. Причиною цього його зниження еластичності кровоносних судин. Щоб проштовхнути в менш еластичні судини необхідну кількість крові, серцю необхідно підвищувати систолічний тиск.

6. ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ РЕАКЦІЇ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ НА ФІЗИЧНЕ НАВАНТАЖЕННЯ. ГІГІЄНА СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ ДИТИНИ

Реакція дитячого організму на фізичне навантаження змінюється в міру росту і розвитку організму. На динамічне фізичне навантаження діти і підлітки реагують підвищенням частоти серцевих скорочень, максимального артеріального тиску. Чим менший вік дітей, тим більшою мірою вони реагують навіть на невелике фізичне навантаження.

Діти і підлітки, які займаються фізичною культурою і працею за строго нормованими навантаженнями, тренують серцево-судинну систему, підвищують її функціональні і резервні можливості. В них зростає працездатність, витривалість організму порівняно з нетренованими однолітками. У відповідь на фізичне навантаження збільшується об’єм крові, який прокачується серцем за хвилину (хвилинний об’єм крові). У тренованих дітей це відбувається за рахунок скоріше збільшення систолічного об’єму ніж частоти серцевих скорочень. Під час максимальних фізичних навантажень у тренованих підлітків, на відміну від нетренованих, хвилинного об’єму крові достатньо для забезпечення усіх органів киснем.

У школярів-спортсменів після дозованого фізичного навантаження (20 присідань за 30 сек.) частота серцевих скорочень збільшується на 60-70% (у нетренованих на 100%), максимальний артеріальний тиск підвищується на 25-30%, мінімальний знижується на 20-25% (у нетренованих відповідно на 40% і 5-10%). У підлітків із прихованою недостатністю серцево-судинної системи ці показники ще гірші: максимальний артеріальний тиск знижується, мінімальний — підвищується, час на відновлення сил триває більше 3 хв., з’являється задишка, головокружіння. Якщо такі ж ознаки з’являються у спортсменів, це є свідченням перетренування організму внаслідок неправильно нормованих фізичних навантажень.

Під час статичного фізичного навантаження (тривале сидіння, стояння тощо) зростає і максимальний і мінімальний артеріальний тиск у тренованих і нетренованих дітей і підлітків. Така реакція відбувається навіть на легке статичне навантаження (30% від сили стискання ручного динамометра) і реєструється протягом 5 хв. після припинення навантаження. На початку навчального року ці показники менші ніж наприкінці. Тривале статичне навантаження може викликати у школярів спазми артеріол (загальний кров’яний тиск при цьому підвищується), може сприяти виникненню органічних змін серцевих м’язів, клапанів.

Однією з мір профілактики серцево-судинних захворювань є збільшення рухової активності школярів під час навчального процесу в межах вікових меж допустимих фізичних навантажень.

Стан серця і судин багато в чому залежить від загального стану дитини, його фізичного й емоційного тонусу. Раціональний режим життя, фізичне виховання і загартовування сприяють зміцненню серцевого м'яза, нормалізують тонус судин. Попередження інфекційних захворювань, які нерідко призводять до ускладнень з боку серця, є профілактикою серцево-судинних захворювань. Для гігієни серця велике значення має нормальний сон, під час якого серце працює спокійніше, ніж удень.

Для гігієни органів кровообігу дітей має значення і їх одяг та взуття. Дитячий одяг не повинен бути тісним, щоб не стискував грудну клітку і не утруднював дихання, бо тоді зменшується постачання тканин киснем. Тісні комірці стискують кровоносні судини шиї, погіршуючи кровопостачання мозку. Тугий пояс стискає кровоносні судини черевної порожнини, утруднюючи кровообіг в органах травлення. Тісне взуття і підв'язки для панчіх порушують нормальний кровообіг у нижніх кінцівках.

7. ЗАХВОРЮВАННЯ СЕРЦЯ ТА СУДИН У ДІТЕЙ: ПРИРОДЖЕНІ ВАДИ СЕРЦЯ, МІОКАРДИТИ, РЕВМАТИЗМ

Вада (порок) серця – природжена або набута аномалія будови клапанного апарату серця, перегородок між камерами серця або великих судин, які відходять від серця з порушенням їхніх функцій. Вони виникають за несприятливих умов розвитку ембріона.

Характерним симптомом природженої вади серця є шум у серці в перші роки життя дитини. Якщо дефект незначний, то дитина розвивається задовільно. У разі тяжких дефектів у дитини спостерігається ціаноз (синюшне забарвлення) губ, слизової оболонки ротової порожнини, пальців. З'являються задишка, відчуття тиску в ділянці серця, запаморочення, головний біль, миготіння в очах, шум у вухах. Часто спостерігається носова кровотеча. Діти погано ростуть, відстають у фізичному розвитку, нерідко у них кінцеві фаланги пальців набувають вигляду барабанних паличок (через хронічну гіпоксію). У дітей грудного віку з природженою вадою серця можуть бути утруднення під час годування (часті перерви під час ссання, відмова від грудей).

Профілактика вад серця полягає у своєчасному лікуванні ангіни, скарлатини, ендокардиту, ревматизму, інфекційного артриту тощо.

Дитині з вадою серця шкідливі як немотивоване обмеження рухомості, так і надмірна фізична активність. В усіх випадках дитина повинна займатися лікувальною фізкультурою. Хворому протипоказані вправи, коли доводиться затримувати дихання, наприклад, плавання під водою, стрибки у воду. Дитина повинна багато часу проводити на свіжому повітрі незалежно від пори року. Категорично забороняють носити одяг з тугими поясами, резинками, особливо панчохи, бо вони порушують кровообіг.

Призначають дієту, багату на вітаміни та калій. Треба обмежити кількість солі й рідини. Новонароджені з тяжкими пороками серця не можуть ссати груди, тому їх годують з пляшечки або ложкою. Особливу увагу слід приділяти профілактиці бактеріальних та вірусних захворювань, постійно санувати вогнища хронічної інфекції.

Міокардит – запалення серцевого м'яза. У дітей міокардит часто спостерігається при ревматизмі. Нерідко виникає як ускладнення гострих інфекційних хвороб – дифтерії, скарлатини, грипу, ангіни, сепсису тощо.

Перші ознаки його можуть виникнути на тлі ГРВІ. Симптоми інтоксикації: різка слабкість, швидка втомлюваність, підвищена пітливість, головний біль, запаморочення, зниження апетиту, нудота, іноді блювання, біль в м'язах. Одночасно з'являються кардіальні симптоми: ціаноз губ та носогубного трикутника, біль у ділянці серця гострого або ниючого характеру різної інтенсивності без іррадіації, задишка, яка пов'язана з фізичним навантаженням, перебої в роботі серця, серцебиття.

У разі тяжкого перебігу міокардиту у дитини виникає задуха у стані спокою, збільшується печінка, з'являються набряки на кінцівках. Нерідко міокардит набуває затяжного, хронічного перебігу. Відновлюються функції серцевого м'яза повільно. За появи перших симптомів міокардиту дитині треба забезпечити повний спокій. Призначають постільний режим на 3-6 тижнів – залежно від тяжкості перебігу захворювання.

Годувати дитину треба тільки свіжою їжею, невеликими порціями. Не можна давати жирні м'ясо та рибу, м'ясні і рибні бульйони, соління, спеції та продукти, що спричинюють бродіння у кишках та здуття живота (боби, горох, капусту). Кількість солі в раціоні обмежити. До меню треба вводити молочні продукти, варене нежирне м'ясо, гречану, вівсяну каші, пророслу пшеницю, терті овочі, фрукти, соки, вітамінні чаї. Корисні продукти, що містять калій. Це абрикоси, курага, інжир, печена картопля, ізюм, яблука, шипшина, ягоди чорної смородини. Сприятливо діє на серцевий м'яз мед.

У разі тяжкого перебігу хвороби треба особливо пильно стежити за станом дитини, контролювати пульс, артеріальний тиск, визначати кількість дихань за 1 хв. Важливо, щоб дитина своєчасно спорожнювала кишечник та сечовий міхур.

Хворі на міокардит змушені тривалий час перебувають у ліжку, що призводить до детренованості серця. Тому повернення до попереднього режиму повинно бути поступовим, під контролем загального стану, частоти пульсу та дихання.

Велике значення має настрій дитини. Читання книжок, дружні розмови відвертають увагу від хвороби, створюють добре емоційне тло.

У розпорядку дня дитини, яка одужує, обов'язково мають бути прогулянки. Що більше дитина буває на свіжому повітрі, то кращий сон. Під час прогулянки дитину треба оберігати від контакту з хворими, уникати поїздок у громадському транспорті.

Заняття фізкультурою поновлювати поступово. Заборонити вправи, що вимагають емоційного та фізичного напруження (змагання, біг на дистанції тощо). Через 3-4 тижні після одужання відновлюють гартувальні процедури, їх проводять обережно.

Профілактичні заходи спрямовані на підвищення захисних сил організму, запобігання простудним захворюванням. Важливо своєчасно проводити санацію вогнищ хронічної інфекції. Усіх дітей, що хворіли на міокардит, беруть на диспансерний облік.

Ревматизм – системне інфекційно-алергічне захворювання сполучної тканини, що виникає у схильних до нього осіб. Уражає в основному дітей та осіб молодого віку. Найчастіше на ревматизм хворіють діти у віці 6-15 років.

Нині збудником ревматизму вважають бета-гемолітичний стрептокок групи А. Розвивається автоалергія і пошкодження тканин серця автоантигенами. Велике значення має генетична схильність організму до успадкування особливостей імунних реакцій.

Згідно з класифікацією ревматизм поділяють на дві фази – активну і неактивну. Тривалість активної фази становить 10-12 місяців від початку клінічних проявів. Активна фаза має три ступені: перший – мінімальний; другий – помірний; третій – максимальний. Перебіг активної фази: до 2 міс. – гострий, до 3-4 міс. – підгострий, до 5-6 міс. – затяжний, рік і більше – безперервно-рецидивуючий.

Неактивна фаза характеризується залишковими змінами (порок серця, міокардіосклероз ревматичний при відсутності ознак активності). Латентний перебіг буває прихованим, без приступів, його розпізнають ретроспективно у зв'язку з формуванням пороку серця.

При ревматизмі в основному ушкоджується серцево-судинна система. Його прояви бувають серцеві і позасерцеві, тобто ураження інших органів і систем (артрит, мала хорея, ураження шкіри, гломерулонефрит, пневмонія).

У типових випадках перша атака ревматизму починається гостро або підгостро через 2-3 тижні після перенесеної ангіни або іншої носоглоткової інфекції. З перших днів виникає загальна слабкість, нерідко буває висока температура тіла, з'являється припухлість і болючість великих і середніх суглобів. Суглоби стають гостроболючими, шкіра над ними – червоною і болючою на дотик. Через 2-3 дні зменшується або зникає ураження одного суглоба і уражується інший. У результаті лікування артрит швидко і безслідно зникає. Підвищена температура тримається 2-5 днів і нормалізується, коли затихає артрит. Іноді на початку захворювання на шкірі з'являються нестійкі висипання, які швидко зникають. Вони мають вигляд кілець і півкілець рожевого кольору. Це анулярна (кільцеподібна) еритема. Вже на першому тижні захворювання спостерігаються зміни з боку серця (глухі серцеві тони, аритмія, далі систолічний шум, найчастіше над верхівкою).

Ураження серця – кардит – відносять до основних проявів ревматизму. Це міокардит, ендокардит, перикардит. Кардит, що виник уперше, називають первинним, повторно – зворотним ревмокардитом.

Ураження міокарда ( міокардит ) при ревматизмі у дітей зустрічається дуже часто – у 80-100% випадків. Ревматичний міокардит характеризується болем в серці, підвищеною втомлюваністю. Об'єктивно спостерігаються блідість шкіри, задишка, тахікардія, розширення меж серця, глухі або приглушені тони серця, систолічний шум (найчастіше ніжний) на верхівці, непостійні порушення ритму серця, зниження артеріального тиску, субфебрильна температура. Закінчується міокардит утворенням кардіосклерозу або видужанням.

Ревматичний ендокардит спостерігається у 50-55% хворих і практично завжди поєднується з міокардитом. Характерні скарги на підвищену втомлюваність, знижену працездатність, головний біль, серцебиття у дітей старшого віку. На початку захворювання часто буває висока (до 39-40°С) температура тіла, яка пізніше стає субфебрильною. Іноді температура тіла нормальна. Об'єктивно спостерігають бліду шкіру, ціаноз губ, помірну або слабку задишку.

Ревматичний поліартрит уражає найчастіше середні суглоби (колінні, гомілковостопні, ліктьові), рідше – великі (плечові, кульшові) і рідко – дрібні (суглоби кистей, стопи, хребта).

При ревматичному артриті уражуються кілька суглобів (поліартрит), інколи спостерігається ураження одного суглоба (моноартрит). Характерним є послідовне ураження суглобів, симетричність їхніх уражень і летючість артриту, швидка зворотність уражень. Клінічні прояви артриту у разі лікування утримуються кілька днів. Деформації суглобів немає. Швидкий і добрий ефект дає лікування саліцилатами, піразолоновими похідними і гормонами кори надниркових залоз. Останнім часом ураження суглобів проявляється тільки болем без об'єктивних змін у них (артралгії).

Особливістю ревматизму в дитячому віці є ураження нервової системи у вигляді малої хореї, що розвивається у 11-13% дітей, хворих на ревматизм. Це підкірковий і частково кірковий енцефаліт. Починається він поступово. Виникають швидка втомлюваність, дратівливість, поганий сон, плаксивість. Змінюється характер письма, ходи. Через 2-3 тижні розвиваються гіперкінези, м'язова гіпотонія, порушується координація рухів. Гіперкінез характеризується появою гримас, мимовільними рухами тіла і кінцівок. При різко вираженому гіперкінезі хворі не можуть стояти, ходити, приймати їжу. Може порушитися мовлення. Емоційне і фізичне напруження різко посилює гіперкінез. Під час сну гіперкінез повністю зникає або зменшується. Крім типових, у дітей нині часто зустрічаються стерті форми хореї. Гіперкінез і гіпотонія виражені нечітко. Спостерігається посіпування окремих м'язів обличчя (моргання або жувальні рухи язиком) чи окремих м'язів кінцівок або тулуба. У типових випадках хорея триває 2-3 міс., часто бувають рецидиви.

Лікування ревматизму триває в три етапи:

I етап – лікування активної фази в стаціонарі при кардиті не менше 45 днів, при малій хореї – 2-3 міс.

II етап – після виписування зі стаціонару хворий продовжує лікування у місцевому ревматологічному санаторії (1-3 міс).

III етап — після виписування з місцевого санаторію багаторічне диспансерне спостереження і профілактичне лікування в поліклініці.

Профілактика ревматизму поділяється на первинну і вторинну.

Первинна профілактика – це профілактика виникнення ревматизму у ще здорової дитини. До неї входять заходи, спрямовані на підвищення імунітету, запобігання стрептококовому інфікуванню і лікування ангіни, хронічного тонзиліту, фарингіту.

Вторинна профілактика ревматизму – це профілактика рецидивів і прогресування ревматизму, який уже виник: 1) диспансерне спостереження за хворим на ревматизм; 2) біцилінопрофілактика; 3) своєчасне лікування вогнищ хронічної інфекції та інтеркурентних захворювань.

Дата добавления: 2014-01-05