Методичні рекомендації. При вирішенні сімейного спору суд за заявою заінтересованої сторони

Тест 4

Тест 3

Тест 2

Тест 1

Тестові завдання

При вирішенні сімейного спору суд за заявою заінтересованої сторони…

а) повинен врахувати місцевий звичай, а також звичай національної меншини, до якої належать сторони або одна з них;

б) може врахувати місцевий звичай, а також звичай національної меншини, до якої належать сторони або одна з них;

в) може врахувати місцевий звичай, а також звичай національної меншини, до якої належать сторони або одна з них, якщо вони не суперечать вимогам Сімейного кодексу України, інших законів;

г) може врахувати місцевий звичай, а також звичай національної меншини, до якої належать сторони або одна з них, якщо вони не суперечать вимогам Сімейного кодексу України, інших законів та моральним засадам суспільства.

Шлюб, зареєстрований у відсутністі нареченої і (або) нареченого, вважається:

а) нікчемним;

б) неукладеним;

в) оспорюваним.

Має право на безпосереднє звернення до суду за захистом
свого права або інтересу кожен учасник сімейних відносин, який досяг:

а) 12 років;

б) 14 років;

в) 15 років;

г) 16років;

ґ) 18 років.

Вимоги до усиновлювача:

а) усиновлювачем може бути повнолітня дієздатна особа;

б) особа, що старше за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на 18 років;

в) усиновлювачем може бути дієздатна особа;

г) усиновлювачем може бути юридична особа.

1. Розглядаючи перше питання, студент повинен звернути увагу на те, що ретельне оволодіння матеріалом щодо проблеми визначення сімейного права в системі права України є надзвичайно важливим, адже аналіз цього питання є необхідним підґрунтям для подальшого засвоєння курсу сімейного права, предметом вивчення якого, крім сімейного права як галузі права, є сімейне законодавство, а також доктрина сімейного права. При цьому в роботі необхідно приділити увагу багатозначності поняття «сімейне право» та задля докладного та всебічного аналізу розглянути його як галузь права, як галузь законодавства, як науку і як навчальну дисципліну.

Проблема визначення сімейного права в системі права України є дискусійним і вирішується не одним поколінням юристів. Потрібно звернути увагу на сучасні концепції щодо цього питання: чи є воно самостійною галуззю права або окремим інститутом цивільного права. Слід з'ясувати позиції вчених щодо цієї проблеми.

Визначаючи поняття сімейного права як галузі права, необхідно враховувати, що основну роль в цьому відіграють предмет, метод, функції та принципи.

Вивчаючи питання предмета сімейного права, слід звернути увагу на відносини, які становлять його предмет: сімейні особисті немайнові та майнові відносини. При цьому необхідно розкрити сутність кожної групи вказаних відносин. З урахування цього необхідно висловити свою точку зору, обґрунтувавши її належним чином, а також зазначити на які групи поділяються особисті немайнові відносини та які риси їм притаманні.

При розкритті питання стосовно методу регулювання сімейно-правових відносин необхідно дати його визначення та вміти розкрити його сутність та основні характеристики.

З’ясовуючи питання про функції сімейного права студент повинен зазначити, що у навчальній літературі інколи значення функцій принижується або взагалі висловлюється критика щодо доцільності функціональної характеристики сімейного права. Між тим у функціях права проявляється його генеральна ідея і спрямування. Таким чином, спроби висвітлити особливість сімейно-правового регулювання лише за предметом і методом чи за самим методом будуть неповні.

Розглядаючи питання що до поняття та класифікації принципів сімейного права студенту необхідно відзначити, що у науці сімейного права теорія принципів висвітлюється неоднозначно: від тенденції до ототожнювання методу і принципів сімейного права, чи принципів сімейного законодавства і права, до моделювання нових підходів. Здебільшого це проявляється у навчальних виданнях. З введенням у СК України статті 7 під назвою «Загалі засади регулювання сімейних відносин» появилась підстава для розмежування принципів як галузі права і як галузі законодавства. Тож якщо поняття сімейного права ширше, чим поняття сімейного законодавства, то можливі певні відхилення від основних правових ідей, що стано­влять основу сімейного законодавства і сімейного права.

Аналізуючи дане питання, потрібно вказати, що як усяке інше право, сімейне право має свою систему. Виходячи з цього, студент має з’ясувати, як визначається поняття системи та яка система права є загальновизнаною для сімейного права. Крім того, у контрольній роботі необхідно розглянути і питання співвідношення сімейного права з іншими галузями права і вказати, як воно співвідноситься з цивільним правом (базова галузь права України) та іншими публічно-правовими та приватноправовими галузями права.

Сімейне право в системі права України визначається й його джерелами, а тому вони також повинні бути розкрити у роботі. При цьому необхідно враховувати, що система джерел сімейного права зумовлена конструкцією 8 Консти­туції України та цілим рядом норм СК України (ст. ст. 1, 7, 8, 9, 10, 11, 13).

З метою закріплення та поглиблення знань стосовно особливостей норм сімейного права України у контрольній роботі надано практичне завдання під №1, яке розраховане на правильне толкування сімейного законодавства та застосовування набутих теоретичних знань при розв’язання сімейних спорів.

2. Розгляд питання про правове регулювання сімейних відносин за участю іноземного суб’єкта ускладнюється відсутністю єдності в правовому регулюванні сімейних відносин матеріально-правовими нормами різних держав. Це зумовлено тим, що на формування національного законодавства кожної держави, включаючи і сімейне, впливають соціально-економічні, релігійні, побутові особливості, що в свою чергу породжує колізії, як тільки сімейні відносини ускладнюються іноземним елементом.
Тому студент повинен звернути увагу на те, що сімейне законодавство іноземних держав застосовується в Україні, якщо воно не суперечить основним засадам регулювання сімейних відносин, що встановлені у ст. 7 СК України. Порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, встановлює Закон України «Про міжнародне приватне право»

Відповідно до п.2 ст. 1 вищезазначеного Закону іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:
хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави;
Таким чином, аналізуючи дане питання, потрібно розкривати сімейні відносини з іноземним елементом як відносини, суб'єктами (суб'єктом) яких є іноземці або апатриди (Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»), або виникнення, зміна, припинення яких пов'язані з юридичним фактом, що має місце за кордоном.

Сімейні відносини, обтяжені іноземним елементом, надзвичайно поширені. Проблема застосування іноземних законів, визнання в Україні актів цивільного стану, зареєстрованих за законами іноземних держав, або іноземних судових рішень виникає в багатьох ситуаціях.
Зокрема, до таких відносин належать укладення чи розірвання шлюбу з іноземним громадянином на території України; усиновлення дитини, що є громадянином України, але проживає за її межами; укладення шлюбу громадянами України за її межами. Саме на регулювання відносин подібного роду і розраховані норми, розміщені в Розділі VI СК України під назвою «Особливості усиновлення за участю іноземців та осіб без громадянства». Крім того, колізійним нормам сімейного права присвячено Розділ VIІІ Закон України «Про міжнародне приватне право». Слід зазначити, що розгляд питання про правове регулювання сімейних відносин за участю іноземного суб’єкта пов’язано з проблемою «колізії законів», яку необхідно проаналізувати у контрольної роботі. Відповідно до п.2 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» колізійна норма - норма, що визначає право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом.

Таким чином, колізійна норма сімейного права - це норма, що визначає, право якої держави має бути застосоване до відповідних сімейних відносин з іноземним елементом. Так, наприклад, коли на території України укладається шлюб між особами, що мають громадянство різних держав, виникає комплекс питань, зокрема, за яким законодавством має відбуватися процедура оформлення шлюбу і яких умов слід дотримуватися при цьому. Від правильного вирішення цього колізійного питання цілком залежать конкретні правові наслідки: чи буде вважатися шлюб, укладений, наприклад, за законодавством України, дійсним і за її межами, чи він не отримає визнання в іншій державі. Слід зазначити, що колізійні норми можуть міститися або в актах національного законодавства країни, або в міжнародно-правових актах (міжнародних конвенціях, угодах і договорах), що входять до системи національного законодавства даної держави..
З огляду на значне число нормативно-правових актів, що містять колізійні норми сімейного права, цілком можливою є ситуація, коли зазначені норми (з різних правових джерел) будуть відрізнятися між собою. У контрольній роботі варто розв'язати це важливе питання у аспекті правового аналізу норм ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 13 СК України, ч. 1, ч.2 ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори України».

З метою закріплення та поглиблення знань щодо правового регулювання сімейних правовідносин з іноземним елементом, практичне завдання під № 2 розраховане на правильне толкування сімейного законодавства та застосовування набутих теоретичних знань при розв’язання сімейних спорів з урахуванням колізійних норм щодо усиновлення.

Дата добавления: 2014-10-31