Естетика педагогічної праці

Слово «естетика» - грецького походження, у перекладі означає -той, що має відношення до чуттєвого сприйняття. Термін «естетика» увійшов до науки в середині 19 ст. Вперше його застосував німецький філософ А.Баумгартен для позначення нового розділу в філософії. Естетику почали розглядати як науку, що вивчає лише «філософію прекрасного», або філософію мистецтва.

Естетика - це наука про красу, це наука про естетичне в дійсності, про сутність і закони естетичної свідомості, пізнання і естетичну діяльність людини, наука про загальні закони розвитку мистецтва.

«Краса - могутній засіб виховання чутливості душі, - писав видатний український педагог Василь Сухомлинський. - Це вершина, з якої ти можеш побачити те, чого без розуміння і почуття прекрасного, без захоплення і натхнення ніколи не побачиш. Краса вчить розпізнавати зло і боротися з ним. Доречним є назвати красу гімнастикою душі, вона виправляє наш дух, нашу совість, наші почуття і переконання».

Естетика педагогічної праці керівника навчального закладу це є високий рівень естетичної культури особистості, її здатність до естетичного освоєння дійсності. Глибоко це питання було розкрито в працях чеського педагога Яна Амоса Коменського, який з особливою вимогливістю ставився до добору педагогічних кадрів, у тому числі й керівників. Він зазначав: „Не можна довіряти справу виховання недосвідченій людині, а тим більше людині поганій через її моральність, і жодною мірою тому, чия духовність і совість сумнівні".

Естетика управлінської праці керівника навчального закладу виражається саме в поглядах на життя, суспільство, колег та учнів з точки зору вихованої людини. Дотримання етичних норм дає керівнику моральне право на виховання та поради іншим. Він має бути взірцем для наслідування, викликати позитивні емоції своїм зовнішнім виглядом, манерами, спілкуванням. Мова йде саме про естетику поведінки, тобто про таку організацію повсякденного життя і взаємин з іншими людьми, яка узгоджується з прийнятими в суспільстві уявленнями про красу та добрий смак. Я.А.Коменський зазначав: „Свій авторитет перед іншими керівник має підтримувати чистотою морального, естетичного життя, гуманним поводженням з кожним і невтомною активністю під час виконання своїх обов'язків; він повинен стежити за тим, чи йдуть за ним колеги, учителі та вихователі". Особливо Я.А.Коменський наголошував на об'єктивності та справедливості керівника навчального закладу. Окрім того, сама школа, на думку чеського педагога, повинна бути привабливим місцем як зовні, так і всередині.

Заслуговують на увагу думки А.П.Чехова щодо вихованої людини, культурної людини: „Треба бути ясним розумово, чистим морально і охайно фізично". Справжня вихованість проймає усі стосунки людини з довколишнім світом, характеризує увесь внутрішній і зовнішній спосіб її повсякденного життя. По суті, вихованість - це не що інше, як мистецтво жити з іншими людьми по-людському і бути людяним у будь-якому прояві своєї натури.

Вихована людина - це людина, що гармонійно поєднує в собі внутрішню і зовнішню культуру. Під внутрішньою культурою ми розуміємо насамперед духовне багатство людини: розумовий і моральний розвиток, її життєві інтереси. Ясний розум, здатний самостійно розібратися в складному питанні, відшукати правильний вихід у конкретній життєвій ситуації, піддати сумніву поверхову думку чи застаріле уявлення. Моральна чистота задумів і вчинків, повага до особистості іншої людини, доброта і співчутливе ставлення до людей, особливо до старших і молодших за віком. Почуття власної гідності, яке не дозволяє вчинити безчесно, поводитися нескромно.

Зовнішня культура - це дотримання загальноприйнятих у цьому суспільстві правил поведінки. Це ввічливість, уміння спілкуватися і розмовляти з людьми, охайність у побуті, у своєму зовнішньому вигляді. Правильно кажуть: в тому, як поводиться людина зовні, завжди так чи інакше відбивається її внутрішня культура.

Естетика педагогічної праці керівника навчального закладу забезпечує формування педагогічного іміджу керівника.

Дата добавления: 2013-12-14